Культура масова

КУЛЬТУ́РА МА́СОВА – різновид культури суспільства; поняття, яке характеризує особ­ливості змісту виробництва і способів поширення культури індустріального суспільства. Інші назви – маскультура, масове мистецтвво, популярна (попкультура), споживча, комерційна культура, індустрія розваг. Культура масова про­тилежна культурі елітарній та розрахована на пересічного глядача (споживача), загальнодоступна, проста за формою, не потребує спеціальних знань для сприйняття, тому й набула широкої популяр­ності, визнання, користується попитом. Духовні та матеріальні цінності. Культура масова свідомо орієнтує на опосередковований рівень розвитку масових споживачів. Поширюючись через засоби масової комунікації (пресу, радіо, телебачення, ком­п'ютерні мережі тощо), вона охоплює широку аудиторію. Культуру масову представляють твори, що розповсюджуються засобами масової комунікації (естрада, кіно, телебачення), друкована графіка, репродукції, продукція художньої індустрії, розрахована на смак пересічного споживача, спрощені та незначні за художньою вартістю. В умовах розповсюдження Культури масової й появи культури для мас популярне часто виступає як модне – наслідування зразків, що стало стандартним, стереотипним мистецтвом, тому загалом найменше уваги звер­тає на смак спо­живачів майже в усіх країнах світу. «Масова культура» виражає суть масового споживання та ілюструє сутність цього явища, що є таким самим продуктом споживання, як і жувальна гумка [Макдональд, с. 7].
Масова культура – явище далеко неоднорідне. Вона має свою структуру та рівні. У сучасній науковій літературі, як правило, виділяють три основні рівні масової культури: кітч-культура (примітивні, навіть вульгарні твори), мід-культура («середня» культура) та арт-культура (маскультура, не позбавлена визначеного, іноді навіть високого, художнього вмісту і естетичного вираження). Масова культура виконує ряд спеціальних функцій, але також її функції в деякій мірі повторюють функції культури взагалі, серед яких: пізнавальна, прогностична, інтегративна, комунікативна, освітньо-виховна, функція ціннісної орієнтації та регуляції поведінки, функція соціальної пам’яті людства. Та все ж варто відмітити специфічні функції масової культури, які властиві тільки їй, а не культурі взагалі [Бежнар, с. 7]. Масова культура створюється професійними авторами на комерційній основі і розповсюджується через засоби масової інформації. Час її появи – середина ХХ ст., коли засоби масової інформації (радіо, телебачення, грамзапис і магнітофони) проникли в більшість країн світу і стали доступні представникам всіх соціальних прошарків. Масова культура може бути інтернаціональною і національною. Приклади масової культури – популярна естрадна музика, цирк, кіно, гумористичні передачі та ін. Вони зрозумілі і доступні всім верствам населення незалежно від рівня освіти. Масова культура, як правило, володіє меншою художньою цінністю, ніж елітарна або народна. Але в неї найширша аудиторія. Вона задовольняє миттєві запити людей, відображає і реагує на будь-яку нову подію. Тому зразки масової культури, зокрема шлягери, швидко втрачають актуальність, застарівають, виходять з моди. З творами елітарної або народної культури подібного не відбувається. Одні і ті ж види мистецтва можуть належати високій і масовій культурі: класична музика – високій, а популярна музика – масовій, фільми Фелліні або Тарковського – високій, а бойовики – масовій і т.п. Однак, існують такі жанри літератури, зокрема фантастика, детективи і комікси, які завжди відносять до популярної або масової культури, але ніколи до високої. Якщо високе мистецтво, на відміну від масової культури, вимагає спеціальних знань, які дозволяють правильно його оцінити, то масова культура носить чисто розважальний характер і не вимагає спеціальної підготовки для її сприйняття. Основне завдання масової культури – розважати й відволікати. Масова культура дозволяє задовольнити обидві потреби: проведення дозвілля, розваг і розслаблення. Масова культура – породження технічного прогресу ХХ ст. Її синонімами є популярна культура, індустрія розваг, комерційна культура. Масова культура орієнтується на усереднений рівень споживання. Споживач масової культури – "людина маси", характерними рисами якої є посередність, стандартність, шаблонність думок та бажань. Це, як стверджує іспанський філософ Х. Ортега-і-Гассет, "пересічна душа", 16 пасивний споживач. Йому властива психологія розбещеної дитини, бажання якої спрямовані на отримання задоволень. Світ масової культури багатоликий: пригодницька і детективна література; кінопродукція зі сценами вбивств, бійок, жахів, еротики, попмузика, реклама, спорт та багато іншого. Масова культура не вимагає від людини роздумів і знань, оскільки будується на безпосередніх емоційних реакціях. Важливе місце в масовій культурі належить мистецтву, призначеному в ній для задоволення найпростіших естетичних запитів. Воно, в більшій своїй частині, поставлено на потік і перетворено в прибуткову сферу бізнесу. Основними засобами розповсюдження масової культури є ЗМІ (засоби масової інформації): преса, радіо, телебачення, Інтернет [Пальм, с. 7].

Джерела:

⠀ Бежнар, Г.П. (2020). Теорія масової культури: курс лекцій. Навчальний посібник [електронне видання], Київ.

⠀ Пальм, Н. Д. (2013). Історія української культури:: навчальний посібник / Н. Д. Пальм, Т. Є. Гетало. – Х.: Вид. ХНЕУ.– 296 с. (Укр. мов.)