Концепт
“Концепт (concept, konzept) – термін, який служить поясненню одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; оперативна змістова одиниця пам’яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку (lingua mentalis), всієї картини світу, відображеної в людській психіці. Поняття концепту всієї картини світу відповідає уявленню про ті смисли, якими оперує людина в процесах мислення і які відображають зміст досвіду й знання, зміст результатів усієї людської діяльності і процесів пізнання світу у вигляді деяких “квантів” знання” [Кубрякова, с. 90]. Для виділення концептів необхідна і перцептуальна відокремленість деяких ознак, і предметні дії з об’єктами, і їх кінцеві цілі, й оцінка таких дій та ін. Два і більше різних об’єктів за наявності спільних ознак можуть бути розглянуті як представники однієї категорії. Концепти можуть бути представлені одним словом (прості) й реченнями та словосполученнями (складні). Концепти ”по-різному групуються і по-різному вербалізуються в різних мовах у тісній залежності від власне лінгвістичних, прагматичних і культурологічних факторів, а, відповідно, фіксуються в різних значеннях” [Кубрякова, с. 93].
“Концепт” походить із латинського conceptus і означає “думка”, “поняття”, “1) В логіці – смисл знака (імені); 2) Загальна думка, формулювання” [Словник, с. 360].
Концепт – це «знання людини про дійсність в її елементах і перспективах» [Палюжин, с. 120]; концепт – це те, що «реконструюється через своє мовне вираження і позамовні знання» [Телія, с. 97]; концепт – «відомості про те, що індивід знає, думає, уявляє про об’єкти» [Павиленис, 241]; концепт – це будь-яка дискретна одиниця колективної свідомості [Воркачев, ел. рес.] тощо. Концепт – це складова одиниця концептосистеми (семантичної моделі головних світоглядних понять), яка об’єктивується в слові, мові у формі чуттєвих та мислительних ознак того чи іншого явища дійсності і репрезентує ці ознаки через текст як ментальні, історичні та етнічні знаки у свідомості народу [Юрченко, с. 270].
Мовну концептосферу складають «концепти-категорії і концепти-символи (або ідіоконцепти)»[цит.за: Приходько, с. 82]. Категоріальні концепти вербалізуються як лексичними, так і граматичними засобами; культурні ж – лише лексичними, оскільки їм притаманний характер субстанції, яка, у свою чергу, може осмислюватися і конкретно, і абстрактно. Концепт спочатку реалізується як «культурологічний концепт», далі – як «лінгвокультурний» і нарешті – «лінгвоконцепт», який використовується для визначення поняття, уявлення, значення, образу [Юрченко, с. 271]. Концепт в філології – термін, який служить для пояснення одиниць ментальних чи психічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; це оперативна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку, усієї картини світу, яка відображена у людській психіці. Концепти є пов'язані між собою, складають певне уявлення про світ. У свідомості людини вони впорядковані, погруповані й утворюють концептуальну систему, яка змінюється під впливом отриманих знань. Концептосистема у кожної людини є індивідуальною і неповторною. Вона перш за все залежить від інтелектуального рівня і від життєвої практики людини. Одиницю оперативної свідомості, яка відображає факт дійсності [Кубрякова, с. 90]. Концепт, утворюючись у процесі уявного конструювання об'єктів і явищ, відображає як результати діяльності людини, так і його розуміння навколишнього світу у вигляді одиниць, «квантів» знання.Концепт як «культурний ген», який є частиною «генотипу культури», відзначений в більшій чи меншій мірі етносемантичною специфікою. Концепт як одиницю когнітивної семантики, метою якої є «вивчення не тільки змісту мовних знаків, а й середовища їх проживання» [Палюжин].
«Концепт – це деяке уявлення про фрагмент світу або частини такого фрагмента, що має складну структуру, виражену різними групами ознак, що реалізуються різноманітними мовними способами і засобами» [Піменова, с. 5, с. 113–114], «концептуальна ознака об’єктивується у закріпленій і у вільній формі сполучень відповідних мовних одиниць – репрезентантів концепту» [Піменова, с. 8]. «Концепт закладений не в слові, а в корені слова та реалізується у всій словотвірній парадигмі» [Іпанова, с. 358].
⠀ Кубрякова, Е.С.,(1996) Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузгина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов (Под общей редакцией Е.С. Кубряковой). – М.
⠀ Приходько,А.М.(2008) Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько. – Запоріжжя: Прем’єр, – 332 с.
⠀ Полюжин, М. (2015). Типология и основные функции концептов / М. Полюжин, А. Остапчук // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія : Філологічні науки. Мовознавство. – Луцьк. – № 4. – С. 86-87.10.