Конверсив

Конверсія (<лат. Conversio 'зміна, перетворення') – це спосіб вираження лексико-семантичних відносин зворотних за своїм значенням мовних одиниць у вихідному і похідному висловлюваннях (пор. Сестра старше брата або брат молодше сестри). Тому конверсиви – це слова, які виражають зворотні відносини: називаючи одне й те саме явище, вони показують його з різних сторін. Конверсивність або «конверсивна кореляція» - як відношення слів, які здатні представляти в тексті ту саму ситуацію з позицій різних її учасників [Кобозева, с. 105]. Термін «конверсиви» позначає «не відношення, а слова, які перебувають у певному відношенні» [Кронгауз, с. 150]. Основна функція конверсивів полягає у тому, щоб передати різні точки зору або перспективу, зокрема й комунікативну. Виокремлюють два види конверсивів: а) граматичні, які є формами одного слова, а саме формами активного та пасивного стану дієслова (у співвідносних конструкціях; б) лексичні, які є різними словами, що передають двостороннє суб’єктно-об’єктне відношення і, відповідно, мають мінімум дві валентності. Суть конверсивності «полягає у взаємному переміщенні як мінімум двох елементів у синтаксичній структурі при збереженні загального смислового інваріанта» [Добричев]. Лексична заміна слова на його конверсив завжди пов’язана з певною граматичною трансформацією, завдяки якій іменники (або іменні групи) міняються місцями [Лайонз, с. 129]. Більше того, здійснюються інші трансформації (приміром, вибір прийменника, відмінкового закінчення в певних мовах). Дієслово є «предикативним центром будь-якого висловлення, відносно якого можуть взаємно переміщуватися конверсанти» [Добричев, с. 37]. В суто логічному аспекті власне конверсивами треба вважати не окремі лексеми (на кшталт above та below), а їх сполучення з дієсловом-зв’язкою (is above та is below) [Круз, с. 35]. Основною властивістю конверсивів є «неконтактне вживання лексичних одиниць» [Новіков, с. 215]. Ця ознака полягає в тому, що «на відміну від синонімів та антонімів, один із конверсивів уживається в тексті, інший залишається за його межами, але завжди мається на увазі завдяки закономірній заміні суб’єкта і об’єкта» [Большой энциклопедический словарь, с. 234]. Наявність у тексті обох конверсивів є специфічним експресивним прийомом, який покликаний підкреслити певну думку. Г. В. Ситар та О. К. Милостна класифікують лексичні конверсиви (на матеріалі української мови) за такими параметрами: а) частиномовна належність (іменники, дієслова, прикметники, прислівники, прийменники); б) валентний потенціал (двовалентні та тривалентні); в) семантичний тип, тобто належність до лексико-семантичної групи (наприклад, такі типи: «склад», «володіння», «сімейні відносини»); г) симетричність/несиметричність відношення; ґ) тотожність/нетотожність структурних схем речень, пов’язаних конверсивними відношеннями; д) контекстуальна вільність / зв’язність [Ситар, с. 386-387]. Останній критерій означає, що конверсиви можуть бути як незалежними від контексту, так і «семантично (контекстуально) зв’язаними», наприклад: Абітурієнт складає іспит професорові. – Професор приймає іспит в абітурієнта. Виділяють основні ознаки слів-конверсивів: 1) конверсиви завжди щонайменше двовалентні; 2) вони мають обернену актантну структуру; 3) конверсиви описують одну денотативну ситуацію з різних точок зору двох її учасників; 4) один із учасників ситуації є граматичним підметом. Суть конверсивності виявляється в способі усвідомлення та в комунікативному представленні мовцем певної ситуації дійсності. Конверсивність (або конвертованість) полягає у здатності речень описувати ту саму ситуацію з різних позицій [Литвин, с. 49] .

Джерела:

⠀ Литвин, О.Л. Структура лексико-семантичних категорій англійської мови (лінгвокогнітивний аспект). http://phd.znu.edu.ua/page/dis/ 02_2016 /Lytvyn_dis.pdf

⠀ Лайонз, Дж. (1978). Введение в теоретическую лингвистику / Дж. Лайонз ; [пер. с англ. под. ред. В. А. Звегинцева]. – М. : Прогресс, – 544 с.

⠀ Ситар, Г. (2008). База даних як інструмент лінгвістичного дослідження (на прикладі аналізу лексичних конверсивів) / Г. Ситар, О. Милостна // Лінгвістичні студії : Зб. наук. праць. Випуск 16. – Донецьк: ДонНУ, – С. 385-392.