Комунікатор
Комунікатор як суб'єкт комунікації є індивідом чи групою індивідів, які реалізують самостійно вироблені програми дій, що сприяють досягненню самостійно вироблених і поставлених цілей. Суб'єкт комунікації здійснює цілеспрямовану діяльність, визначає умови та засоби досягнення цілі. Інші індивіди чи групи, котрі залучені для сприяння реалізації таких цілей, можуть мати власні, відмінні від заданої конкретним суб'єктом комунікації, цілі [Іванов]. У міжособистісній та міжгруповій комунікації не важко визначити, хто є комунікатором. У масовій комунікації однак комунікатор зазвичай виступає "збірним" поняттям. Мається на увазі, що за створення газети, телевізійної програми, радіопрограм, фільмів тощо відповідальна велика кількість людей. Тому важко сказати, хто окремо: сценарист, режисер, звукорежисер, оператор, головний актор тощо є комунікатором для глядача [Dominick] як реципієнта, наприклад. І попри те, що створення мас-медійної продукції відбувається в результаті діяльності групи людей, колективу, інформація в основному сприймається через персональну довіру до того, хто цю інформацію транслює: диктор, головний актор, ведучий тощо. Реципієнти за сприйняттям комунікатора поділяються на тих, що орієнтовані на зміст інформації, та тих, що орієнтовані на джерело[Науменко]. Тут постає питання персоніфікації комунікатора. Крім того, масові комунікації є складним процесом, що передбачає залученість різних соціальних акторів, за допомогою яких створюється й транслюється медіаінформація. Таким чином, ідентифікація суб'єкта комунікації ускладнюється через специфіку організації та функціонування засобів масової комунікації (ЗМК).
● складна формальна організаційна структура: ЗМК є «продуктом бюрократії» - їхня організаційна структура передбачає спеціалізацію підрозділів, поділ праці та фокусовану сферу відповідальності (контроль фінансів, управління персоналом, координація діяльності, розподіл влади). Рішення про те, що пускати в телеефір чи на шпальти газети, ухвалюють і затверджують різні групи людей на різних рівнях менеджменту з формалізованими каналами комунікації
● гейткіперс (gatekeepers): наявність великої кількості посередників між комунікатором і аудиторією - більш або менш помітних осіб або груп (редакційного комітету або ради директорів тощо), які визначають, який матеріал зрештою досягне аудиторії. Рішення щодо проходження певної інформації ухвалюється особами, що займають вищі позиції в структурі організаційної ієрархії, внаслідок чого трансльоване в медіа повідомлення може мати мало спільного з початковим задумом;
● змагання за прибуток: діяльність організацій у галузі мас-медіа зазвичай здійснюється на комерційній основі, це може призвести до зміщення цілей їх функціонування: ЗМК спрямовані на отримання прибутку для власників чи акціонерів та меншою мірою слугують інтересам громадськості, яку уособлює аудиторія. Аудиторія розглядається як потенційні споживачі медіапродукції, як джерело доходу, наслідком є конкуренція між мас-медійними організаціями за приваблення цих аудиторій, боротьба за рейтинги, що може призвести, зокрема, до викривленого висвітлення інформації[Fourie].
У сучасному інформаційному суспільстві швидкість та об'єм інформаційних потоків заважає реципієнтам відбирати надійну, достовірну інформацію. Складність функціонування медіа-організацій, багатоетапність створення медіаконтенту і навіть ціннісні орієнтації власників масмедійних організацій здійснюють неабиякий вплив на те, яка інформація доходить до реципієнта. Якщо врахувати також множинність акторів та функцій, які вони виконують, ідентифікація єдиного комунікатора у процесі масової комунікації стає неможливою [Dominick]. У зв’язку з проблемою ідентифікації комунікатора як суб’єкта масової комунікації, деякі теоретики журналістики навіть відмовляються від фіксації суб’єктів як найважливіших елементів системи масової комунікації. На противагу цьому вони пропонують перелічувати «діючі сили» такої системи, акцентуючи увагу на суто юридичному аспекті: найважливішими «діючими силами» визначаються засновники – державні або громадські організації, професійні та творчі союзи, асоціації та спільноти, групи громадян або окремі особи, які створюють видання і програми, організують та спрямовують їхню діяльність у тій формі та мірі, як зафіксовано в редакційному статуті [Науменко]. При цьому комунікатори як суб'єкти комунікації не є гомогенною групою. Суб'єкти процесу масової комунікації: опорний конспект.
⠀ Іванов, В. (2010). Основні теорії масової комунікації і журналістики: Навчальний посібник / За науковою редакцією В. В. Різуна – К.: Центр Вільної Преси. – 258 с.
⠀ Науменко, Т. (2005). Социология массовой коммуникации: Учебное пособие / Тамара Науменко — Издательский дом «Питер», 2005. – Раздел II. Субъектный аспект массово-коммуникативной деятельности. Тема 4. Субъекты массово-коммуникативной деятельности. — С. 62-