Композиція
Композицією (лат. compositio – складання, поєднання) називається форма побудови художнього твору, яка знаходить свій вияв у смислозначущому співвідношенні окремо взятих його частин. Компози́ція зазвичай вживається у двох значеннях. З одного боку, композиція – це побудова художнього твору, яка обумовлена його змістом, призначенням і характером. А з іншого боку композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності. Композиція є одним з основних організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції. Композиція –це система формальних, формально-змістових, змістових і образотворних компонентів, які складають у своїх взаємостосунках певні варіанти структур, характерні для стилю, який відповідає жанру, індивідуальному стилю, і матеріально реалізовані за допомогою відбору та сполучення елементів мови різних рівнів. Композиція як система має за мету створення узагальненого художнього образу, який виникає при взаємодії всіх аспектів і компонентів тексту і безпосередньо складається з системи образів. Аналіз композиції має першочергове значення для розуміння художнього тексту в цілісності його форми та змісту, для розкриття інтенцій автора[Пихтовникова, с. 96]. Лінгвістична композиція передбачає ієрархію мовних одиниць, з яких складається текст. У цій ієрархії кожна одиниця вищого рівня містить одиниці більш низького рівня: текст (чи макротекст), мікротекст (надфразову єдність) та в окремих випадках – речення, її складність залежить від обсягу тексту – чим більший обсяг, тим складніша лінгвістична структура та більша кількість рівнів. Співвідношення між складовими тексту: речення – складне синтаксичне ціле (мікротекст). Композиція як форма, що пов’язана зі змістовим компонентом, у ній безпосередньо поєднуються змістові й формальні аспекти тексту [Одинцов, c. 42]. Композиція як форма, що систематизує, забезпечує цілісність. У динамічному аспекті композиція визначається як мотивоване розташування компонентів (фрагментів тексту); в кожному з них зберігається певний спосіб зображення (характеристика, опис, діалог, монолог) або окрема точка зору (автора, оповідача, персонажа) щодо зображеного [Новіков, c.16]. З огляду на це, композиція забезпечує єдність літературного твору. Композиційна будова тексту, розташування його елементів, зумовлюються його змістом і жанром [Хализев, c.164]. Композиція – система прийомів, матеріальних засобів вираження, перетворення й функціонування змісту; проте, окреслює її три аспекти: зовнішньої мовної форми, доцільності зовнішньої форми та інформаційний знаково-символічний [Брандес, с.53].
Джерела:⠀ Пихтовникова, Л.С. (1992). Композиционно-стилистические особенности стихотворной басни (на материале немецких стихотворных басен XVII в.): Дисс. … к. филол. н. – Киев, – С. 42.
⠀ Новиков, Л. А. (2003).Художественный текст и его анализ / Л. А.Новиков. – М.: ЛКИ, – 304 с.
⠀ Хализев, В. Е.(2002) Теория литературы / В. Е.Хализев. – М.: «Высшая школа», – 438 с.