Епіфора

Епіфора (грецьк. epiphorá – перенесення, повторення) – повторення однакових слів, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах, фраз – у прозі чи драмі. Епіфорою є стилістична фігура, протилежна щодо синтаксичної побудови анафорі, оскільки утворюється повторенням мовних елементів наприкінці суміжних синтаксичних одиниць [Галич, с.232]. Публіцистичне повідомлення справляє переконувальне враження на адресатів, схиляє їх пристати на думку автора. Цьому сприяють різні виражальні засоби, зокрема синтаксичні: ампліфікація, симплока, риторичні фігури, епіфора тощо. Звернімося до контексту: ...дієздатного Парламенту немає. Коаліції немає. Стабільності, в принципі, теж немає (ток‑шоу «Дуель» на ТРК «Україна», 22.11.2007). Епіфоричні повтори не тільки посилюють і підкреслюють певні відомості, а й передають емоції адресанта, викликані таким станом у політичному середовищі. Епіфоричний повтор може надавати тексту іронічного звучання, як‑от: Коли француз організовує страйк – українець запасає картоплю. Коли американець створює корпорацію – українець запасає картоплю. Коли албанець будує велику Албанію – українець запасає картоплю. Коли німець впроваджує «євро» – українець запасає картоплю (журнал «Політика і культура», 2001, № 20, с. 4). Подекуди кінцеві повтори сприяють переконанню реципієнтів у важливості повідомлюваного, підкреслюють унікальність актуалізованої інформації: А вони тут були. І Обама тут був, як конгресмен. І Маккейн тут був, як конгресмен (телешоу «Шустер live» на ТРК «Україна», 20.01.2009). Увиразнюють мовлення, підсилюють і підкреслюють певну думку епіфоричні повтори й у такому контексті: І де-факто вона сьогодні, вибачте, але не існує, бо існування коаліції – це не оголошення себе демократами, це не клятви, це не заклинання, а це голосування. Бо робота депутата – це законотворча, перш за все, робота і голосування (ток‑шоу «Один за всіх» на ТРК «1 канал», 14.04.2008). У контексті Знову скличе всіх нас на чудове свято «День знань» – перший день осені. Квіти, нова форма, веселі обличчя вчителів та однокласників – усе це перший день осені. Свято добрих надій і сподівань, яке згуртовує вчителів, викладачів, учнів, студентів, – перший день осені (газета «Слово», 27.08‑02.09.2003) епіфора підкреслює початок нового етапу. Виразність надфразної єдності, що містить епіфору, посилюється при взаємодії цієї риторичної фігури з іншими стилістичними засобами. Так, експресивізувати мас‑медійне повідомлення може антиметабола (повторення слів зі зміною їхніх синтаксичних функцій і змісту [Літературознавчий словник-довідник, с. 45]), наприклад: До пана Шеварднадзе приїжджали дуже впливові і близькі друзі та пояснювали йому, що вибори − це коли народ вибирає владу, а не влада маніпулює народом. Не дійшло, не зрозумів. І не тільки він не зрозумів (газета «Українське слово», 04−10.12.2003). Повтори предиката дії не зрозумів є епіфорою (не зрозумів. І не тільки він не зрозумів). Виражальні засоби синтаксису урізноманітнюють розповідь, сприяють зацікавленню аудиторії, утриманню її уваги. Насичене стилістичними фігурами мовлення здатне до поліфункційності, оскільки в межах одного мовленнєвого контексту реалізуються кілька комунікативно-прагматичних завдань. Взаємодію анафори й епіфори спостерігаємо в такому контексті, побудованому за принципом синтаксичного паралелізму: Казочка перша: кажуть, спеціально придумали пронумеровані бюлетені з контрольним талоном, аби за номерам на бюлетені та номером талона, який запишається в комісії, точно визначати, за кого проголосував виборець. Я знаю, що це брехня… Казочка друга: кажуть, член дільничної виборчої комісії розписуватиметься на виборчому бюлетені, аби знати, за кого людина проголосувала. Я знаю, що це брехня.. Казочка третя: кажуть, прозорі скриньки для голосування придумали спеціально для того, щоб бачити, за якого кандидата голосує виборець. Я знаю, що це брехня...Казочка четверта: кажуть, у день виборів на виборчих дільницях будуть вести фото- та відеозйомку, аби бачити, за кого людина віддає свій голос. Я знаю, що це брехня... (газета «Україна молода», 28.10.2004). Наведений текст має і виразно переконувальне спрямування, і насичений репрезентативний зміст. Епіфора сприяє увиразненню публіцистичного мовлення та посиленню його комунікативно-прагматичного функційного впливу. Стилістичними функціями, що їх може реалізувати чи посилювати епіфора, є: експресивна, уточнювальна, репрезентативна, іронічна, акцентуаційна, переконувальна й ін. Дослідження епіфори в мовленні сучасних мас‑медіа відкриває перспективи в поглибленні знань про тексти різного функційного призначення[Мелкумова].

Джерела:

⠀ Галич, О. А. (2001) Теорія літератури : підруч. [для студентів філол. спец. вищих навч. закладів освіти] / О. А. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєв ; за наук. ред. О. А. Галича. – К. : Либідь, – 488 с.

⠀ Мелкумова, Т.В. Стилістичні функції епіфори публіцистичних текстах. Державний вищий навчальний заклад «Криворізький національний університет», Україна. http://www.rusnauka.com/17_PN_2015 /Philologia /2 _194718.doc.htm