Еліпсис

Еліпсис (грец. ελλειψιζ – пропуск, нестача) – це стилістична фігура, побудована шляхом пропуску слова або кількох слів. Наприклад: Зостались ви, пісні старії, Щоб старину згадати нам, Старим – літа їх молодії.(О. Корсун)/В останньому рядку тут опущено слово „згадати”. Еліпсис визначається, перш за все, як «навмисний пропуск несуттєвих слів у реченні без спотворення його сенсу, а часто – для посилення сенсу й ефекту» [Лінгвістичний енциклопедичний словник], тобто як синтаксична операція. Еліпсис – це «операція скорочення компонентів речення в межах загальної тенденції до спрощення мовленнєвих повідомлень» [Александрова, с. 67; Лимаренко, с. 135]. Еліпсис – це випущення конструктивно повторюваних компонентів [Образцова, с. 207–263]. Еліпсис є явищем синтаксичної деривації, заснованим на процесі скорочення (усічення) матеріальних компонентів речення на принципах ергономіки мовлення і пов'язаним із прагненням мовної особистості до гармонізації своїх мовленнєвих повідомлень. Будь-яке еліптичне речення є симбіозом процесу і результату. Процесуальною його стороною є когнітивно-семантичні засади породження думки, результуючою – її компактне аранжування в умовах вербального спілкування [Лайчук, с. 3]. Еліпсис – це механізм, у результаті якого опускається будь-який один чи кілька компонентів речення-висловлювання, тоді як еліптичні конструкції – це опущення в реченні компонентів, які представлені тільки самостійними частинами мови. /Як робимо, так ходимо, як дбаємо, так маємо/. Термін «еліпсис» також може використовуватися для опису нееліптичних компресивних утворень на синтаксичному рівні, але тільки в тому випадку, якщо йде мова про явища, які функціонують у діахронічному плані. Усе вищенаведене дає нам змогу говорити про синхронічний і діахронічний еліпсис. Е́ліпс або е́ліпсис – пропуск структурного елемента [Кирилова; Ларкіна; Стрельнікова]. Еліптичне речення є структурним варіантом повного речення, але ототожнюється з неповним реченням, у якому не вистачає одного з компонентів. Еліпсація не є порушенням норм повного речення, а еліптичне речення є таким, що виконує особливу комунікативну функцію [Тиханова]. Виокремлюють чотири типи еліпсису: прагматичний – коли кількість загальної інформації перевищує кількість вираженого в тексті матеріалу; – металінгвістичний – коли опущення зумовлено граматичними правилами мови та відбувається на парадигматичному рівні; – граматичний еліпсис. Прикладом є безособові речення з опущеним формальним підметом та дієсловом-зв’язкою (it is) еліпсису відноситься до синтагматичної компресії; – синтаксичний еліпсис, представляє собою опущення повторюваного елементу (анафоричний еліпсис) [Іванова]. Еліпсис або еліпс, пов’язаний із варіюванням реченнєвих одиниць у мовленні, є одним із активних синтаксичних процесів [Виноградов].

Джерела:

⠀ Александрова, В. Г. (2008). Когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення в сучасніій англійській мові: дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / В. Г. Александрова. – Одеса, – 234 с.

⠀ Obraztsova, O. (2013) Non-Predication-Structured Utterances As а Translation Challenge / O. Obraztsova // Наукові записки Міжнар. гуманіт. ун-ту: Серія: Філологія [зб.]. – Одеса: Міжнар. гуманіт. ун-т, – Вип. 20. –С. 49–50.

⠀ Кириллова, А. В. Особенности перевода эллиптических предложений на материале переводов драматургии А.Н. Островского. https://www. dissercat.com/content/osobennosti-perevoda-ellipticheskikh-predlozhenii-na-materiale-perevodov-dramaturgii-ostrovs

⠀ Стрельнікова, О. В. (2012) Функціональні види еліпсису в газетному стилі англійської мови. Наукові записки [Національного університету

⠀ Лайчук О.М. Трактування еліпсису у сучасній лінгвістиці. http://eprints.zu.edu.ua/16485/1/pdf