Експресив (емотив)
Експресив (емотив) - тип мовленнєвого акту за іллокутивною силою; є виявом привітання, співчуття, ставлення, вибачення, подяки, побажання. Expressive
Експресивні засоби є прагматичним механізмом оптимізації комунікативного процесу: репрезентування авторської думки супроводжується використанням цих засобів, як-от: Отже, можемо прогнозувати, що в недалекому майбутньому українська мова ще далі «відсуне» російську у сфері неформального спілкування (Мова і суспільство. 2019. Вип. 10. С. 122) [Холявко, с. 186].
Мовленнєвий акт «експерсив» виражає психологічний стан мовця, характеризує міру його відвертості; це акти поздоровлення, вибачення, привітання, співчуття; опорні дієслова: просити вибачення, співчувати, привітати [Холявко, с. 186].
Емоції, що виникають в результаті сприйняття й оцінювання дійсності (самого себе, персонажа, читача, певної проблеми чи особи), вербально експлікуються в експресивних мовленнєвих актах. Експресиви – це мовленнєві акти, метою яких є вираження поточного психологічного стану адресанта, його емоційно-оцінного ставлення до адресата, ставлення до змісту повідомлення [Серль. Дж, с. 121]. Експресиви під різними назвами фігурують майже в усіх класифікаціях мовленнєвих актів [Сусов, с. 117–130]: експресиви (Дж. Серль, 1986 р.), бехабітиви (Дж. Остін, 1962 р.), сатисфактиви (Д. Вундерліх, 1980 р.), перформативи (Г. Почепцов), зізнання (К. Бах, 1979 р.), експресиви (В. Богданов, 1988 р.). При цьому вчені вважають, що вони є найбільш невиразно окресленим Дж. Остіном та Дж. Серлем іллокутивним типом мовленнєвого акту [Барт, с. 227]. Експресивна функція є однією з найбільш важливих текстових функцій. Є шість компонентів будь-якого мовленнєвого акту (адресанта, адресата, повідомлення, код, контекст та контакт), кожному з яких відповідає певна функція мови [Якобсон, с. 196]. «Експресивність є вираженням суб’єктивних інтенцій мовця, що пов’язані з емоційним переживанням інформації про світ, в особливих мовних засобах, які передають ці інтенції у формі експресивного забарвлення»[Тодор16, с. 7]. Експресиви слугують для висловлення психологічного стану мовця [Серль. Дж, с.183]. Домінантними інтенціями наратора в експресивних мовленнєвих актах є емотивна інтенція, або інтенція емотивності (вираження власного емоційного стану), інтенція вибачення та інтенція подяки.
⠀ Холявко, І. В. Засоби експресивності в українських мовознавчих наукових статтях.
⠀ Мелкумова, Т. В. Класифікаційні засади таксономій мовленнєвих актів.
⠀ Серль, Дж. (1986) Классификация иллокутивных актов / Дж. Серль // Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1986. – Вып. 17. – С. 170–195.
⠀ Барт, Р. (1987) Введение в структурный анализ повествовательных текстов / Р. Барт // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ – ХХ веков. Трактаты, статьи, эссе. – М. : МГУ, – С. 387–422.