Експертиза лінгвістична
Лінгвістична експертиза – це (1) спеціалізоване мовознавче дослідження текстових матеріалів та інших мовних об'єктів для з'ясування питань, що можуть мати юридичні наслідки. Об'єктами дослідження є тексти усного та писемного мовлення, словесні, літерні, фонетичні та комбіновані позначення, а також паралінгвістичні знакові елементи (жести й міміка); (2) нова спеціалізація в КНУ імені Тараса Шевченка. Різновиди лінгвістичних експертиз і коло завдань:
1) авторознавча експертиза встановлює, хто автор тексту і за яких обставин цей текст створено;
2) експертиза текстів у документальних суперечках досліджує спірні інтерпретації текстів нормативно-правових актів, контрактів, листування, заповітів, розписок і т. ін.; експерт-лінгвіст не тлумачить правову норму, а встановлює лінгвістичними методами, яка з альтернативних інтерпретацій спірного тексту є обґрунтованою;
3) експертиза перекладу (в зіставленні з оригіналом) з'ясовує чи еквівалентний текст (сегмент тексту) його перекладові, як співвідносяться між собою термінологічні позначення в текстах різними мовами, чи дає текст підстави для неоднозначного прочитання та наскільки це відображено в перекладі і т. ін.
4) експертиза тексту в справах про захист честі, гідності й ділової репутації встановлює чи містить текст негативну інформацію про особу, в якій формі (твердження, чи оцінного судження) подано інформацію, чи є підстави вважати, що судження виражено в брутальній, принизливій або непристойній формі;
5) експертиза тексту щодо закликів до насильницької зміни державного ладу, зміни державних кордонів тощо встановлює (1) чи є в тексті заклики і (2) який зміст цих закликів;
6) експертиза тексту в справах про погрози встановлює (1) чи є в тексті погрози і (2) який зміст цих погроз;
7) експертиза діалогічного тексту (записи переговорів, розмов, інтерв'ю, обмінів СМС-повідомленнями і т. ін.) зазвичай має завданням виявити висловлення, що спонукають адресата до вчинення певних дій (наприклад, у справах про шахрайство), виявити приховані засоби мовленнєвого впливу на особу, встановити в чому полягає такий вплив і т. ін.; специфічним об'єктом дослідження є значення жестів, що супроводжують або замінюють словесні засоби вираження в потоці спонтанного мовлення;
8) експертиза тексту в справах про введення в оману (переважно стосується реклами, інструкцій до товарів та лікарських засобів, технічних регламентів, текстових матеріалів на етикетках, упаковці і т. ін.) зазвичай досліджує, чи є в текстовому матеріалі лінгвістичні передумови для двозначного тлумачення якихось його елементів або двозначного тлумачення тексту в цілому, чи є в тексті вказівка на те, що ефект від застосування певного засобу є гарантованим і т. ін.;
9) експертиза тексту в справах про розпалювання міжнаціональної ворожнечі пов'язана з виявленням і аналізом текстових елементів, що вказують на негативне ставлення до представників певної етнічної (расової, релігійної) групи, на вищість однієї етнічної (расової) групи над іншими тощо;
10) експертиза документальних записів власних назв пов'язана із встановленням ідентичності записів, між якими є орфографічні відмінності (у рамках однієї або декількох мов, а також визначенням нормативної (рекомендованої) форми запису власної назви українською або іншою мовою. У справах про забезпечення юридичної охорони товарного знака завданням експерта є зазвичай встановлення подібності власних назв до ступеня сплутування або, навпаки, їх несхожості [Вікіпедія]. Об'єкти лінгвістичної експертизи – це одиниці мови і мовлення, усні, письмові, електронні тексти, зафіксовані на будь-якому матеріальному носії. Завдання лінгвістичної експертизи: дати тлумачення і роз'яснення значень і походження слів, словосполучень, стійких фразеологічних висловів (ідіом); інтерпретувати основний і додатковий (коннотативное) значення мовної одиниці або одиниці мові (усній чи письмовій); здійснити тлумачення положень тексту документа для встановлення того, які варіанти розуміння цих положень можливі в сучасному дискурсі; провести дослідження товарних знаків, словесних позначень, девізів, слоганів, рекламних текстів, комерційних, фірмових найменувань на предмет їх тотожності або схожості до ступеня змішування з іншими позначеннями; провести дослідження тексту (фрагмента) з метою виявлення його змістовно-смисловий спрямованості, модальності пропозицій, експресивності і емотивності речових одиниць, їх формально-граматичної характеристики і семантики, специфіки використаних стилістичних засобів і прийомів.
Лінгвістична експертиза писемного мовлення – це одне з найбільш складних і відповідальних досліджень, при цьому є одним з найбільш затребуваних. Лінгвістична експертиза полягає в дослідженні експертами текстів різного характеру, з метою вирішення питань про наявність в них висловлювань, що ганьблять честь і гідність, ділову репутацію, що мають ознаки наклепу, погрози, екстремізму, ставлення до релігії і т.п. Залежно від поставлених завдань, лінгвістичні експертизи можна розділити на: (1) семантико-текстуальні, суттю яких є тлумачення об’єктивного змісту тексту (можуть бути корисні у справах про захист гідності, честі та ділової репутації, про наклеп, погрозу, звинуваченнях в екстремізмі, щодо виявлення ознак загрози, щодо виявлення незаконного запозичення текстових матеріалів, щодо усунення помилок при написанні прізвищ, імен та по батькові у різноманітних офіційних документах і т. д.). До окремих видів лінгвістичних досліджень належать мовознавчі: встановлення правопису імен, імен по батькові, прізвищ; з’ясування ідентичності імен (імен по батькові, прізвищ), написаних по-різному в документах; встановлення етимології (походження) імені (прізвища); правопису власних географічних назв (поселень, річок, гір, вулиць); з’ясування ідентичності топонімів, написаних по-різному в документах; встановлення етимології топонімів; нормативне утворення відтопонімних прикметників; встановлення етимології питомих слів української мови та іншомовних запозичень; встановлення значень коренів слів та походження слів, словосполучень тощо; тлумачення часто вживаних і конотативних (додаткових) значень слів і висловів; тлумачення текстів документів для їх розуміння; тлумачення значень словосполучень, фразеологізмів, словесних елементів торговельних марок, текстів рекламного характеру; тлумачення змістового напряму конкретної частини тексту. Питання щодо встановлення ідентичності імен чи прізвищ постає, коли переклад імені або прізвища в паспорті не відповідає свідоцтву про народження. Це відбувалось внаслідок зміни паспортів у зв’язку з набуттям Україною незалежності. В результаті, трапляються випадки, коли виявляються помилки в написанні імен, прізвищ або імен по-батькові в правовстановлюючих документах, довіреностях, тощо. Такі помилки є перепонами при оформленні документів нотаріусами, наприклад, при оформленні спадщини чи оформленні купівлі-продажу. 2) авторознавчі, головним завданням яких є встановлення автора тексту чи рис соціально-демографічного портрета автора тексту, а також стану автора на момент створення тексту, складання тексту самостійно або за участю інших осіб шляхом диктування або переписування і т. д.
Лінгвістична експертиза як прикладний напрям мовознавства, даючи відповіді на питання, які виходять далеко за межі лінгвістики, виявляється тісно пов’язаною з прескриптивістикою, своєрідною мовною телеологією, яка вивчає мову не такою, як вона є, а такою, як вона має бути[Яворська]. Лінгвістична експертиза – це спеціалізоване мовознавче дослідження текстових матеріалів, інших мовних об’єктів, а також невербальних засобів комунікації, які в поєднанні з вербальними генерують смисли у повідомленні [Ажнюк, с. 3]. Об’єктом лінгвістичної експертизи є мовлення та мова, тексти в будь-якому вигляді (письмовий, електронний, усний), які містяться на різних носіях. Предмет лінгвістичної експертизи – фактичні дані, які встановлюються за допомогою спеціальних лінгвістичних знань і є суттєвими для вирішення конкретного питання, судового розгляду. Завдання лінгвістичної експертизи є такі: – дослідження слоганів, девізів, текстів реклами, найменування фірм на їх схожість; – виявити у тексті смислову спрямованість, наявність експресивних та емоційних навантажень; 68 – обґрунтувати специфіку використаних стилістичних засобів і прийомів; – тлумачення словосполучень, слів, фразеологізмів; – відмежувати основне та додаткове значення у тексті; – з’ясування питань, які виникають у правозастосуванні через потенційну множинність інтерпретацій повідомлення, у тих випадках, коли відмінні інтерпретації передбачають відмінні юридичні наслідки [Ажнюк 2012, с. 3]; – оцінка тих чи інших фактів мовлення в контексті наявної в суспільстві системи мовних норм і приписів з опорою на отримані теоретичною лінгвістикою знання про структуру й функціонування мови [Ажнюк 2016, с. 48].
⠀ Яворська, Г. М. (2000)Прескриптивна лінгвістика як дискурс. – К.,– С. 16-21.
⠀ Ажнюк, Л. В. (2016) Типологія об’єктів лінгвістичної експертизи і методика їх дослідження / Леся Вікторівна Ажнюк // Мовознавство. – № 3. – С. 3–18.
⠀ Ажнюк, Л. В. (2012) Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції / Леся Вікторівна Ажнюк // Мовознавство. – № 3. –С. 47–64