Атрибуція
Атрибуція (від лат. atributio) – визначення достовірності, автентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення на підставі аналізу стилістичних і технологічних особливостей. Точно встановлена зараз атрибуція сепії "Тріо" (Життя і тв. Т. Г.Шевченка, 1959, 346) Атрибуція – як наукова галузь та комплекс досліджень — перебуває в стані становлення та бурхливого розвитку. Особливо це стосується апаратних методик [Вікіпедія]. Атрибуція як процес упорядкування довільних текстових документів у групи за функціональним стилем, тематикою або автором за наперед заданими критеріями або визначеними під час цього процесу. В Енциклопедії української мови терміни “атрибуція” й “авторизація” визначаються як синоніми: атрибуція – встановлення авторства тексту на основі композиції, способів текстотворення, почерку, мови змісту і позатекстових відомостей про його походження та історію. Атрибуція здійснюється шляхом зіставлення неавторизованого твору з авторизованим, щоб на підставі подібності (відмінності) довести припущення про авторство. Останнє часто є причиною того, що атрибуцію називають ще й авторизацією. В інших словниках ці терміни розрізняють: а) атрибуція – визначення достовірності, аутентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення; авторизація – підтвердження авторства, авторського права (Великий тлумачний словник української мови); б) атрибуція – приписування анонімного художнього твору певному авторові; авторизація – надання автором уповноважень, згоди в будь-якій справі (Словник чужомовних слів). У словнику “Thinkmap visual thesaurus” тлумачення терміна “атрибуція” виходить за межі визначення автора тексту, а як синоніми до нього подано: 1) ascription (приписування певної якості, характеристики людині або предмету); 2) categorization, classification (категоризація, класифікація, групування людей, предметів у подібні класи, категорії); 3) sorting (сортування, упорядкування об’єктів відповідно до певного критерію).
Вирізняють: 1) авторську атрибуцію – встановлення автора 8 тексту (А. Баранов, М. Пещак); 2) не авторську атрибуцію – віднесення тексту до певної мови, стилю, періоду часу, літературної школи, літературного напрямку і т. ін. (С. Бук, П. Вашак, Г. Мартиненко, H. Baayen, M. Koppel, Y. Yang). Завдання як авторської, так і не авторської атрибуції полягає у віднесенні тексту до наперед зафіксованої множини критеріїв групування текстів на основі подібності лінгвостилістичних характеристик [Волошинська]. Нині існує програмний комплекс “Атрибуція” для лінгвістичного аналізу, який дозволяє в діалоговому режимі здійснювати граматичний та синтаксичний розбір літературних текстів, використовуючи багаточисленні лінгвістичні характеристики, наприклад, такі як частини мови: відмінок, рід, число, тип речення та ін. Програмний комплекс складається з двох частин: модуль “Граматичний аналіз” і модуль “Синтаксичний аналіз”. Вони дають можливість формалізувати 69 лінгвістичних параметрів. Принцип роботи обох модулів однаковий: вхідною інформацією є літературний текст в електронному вигляді. Кожний 47 модуль насамперед виділяє ціле речення, а потім дозволяє працювати з кожним словом речення, пропонуючи у простих ситуаціях (наприклад, сполучник) свій варіант значення, але вирішальне право на прийняття рішення має користувач, який має бути спеціалістом-філологом. На виході отримуємо структурований, у вигляді таблиці, файл з повним синтаксичним чи граматичним розбором. Модуль “Граматичний аналіз” орієнтований на виокремлення таких лінгвістичних параметрів, як частина мови, відмінок, число, рід та ін. Загальна кількість параметрів дорівнює [Гузь].
⠀ Волошиновська, І. А. (2011) Ефективність авторської та тематичної атрибуції текстів науково-технічного спрямування / І. А. Волошиновська // Лінгвістичні студії : [зб. наук. пр.]. – Донецьк : ДонНУ, – № 23. – C. 242–247.
⠀ Гузь О. І. (2013). Методичні матеріали щодо забезпечення самостійної роботи студентів з дисципліни “Основи інформатики та прикладної лінгвістики” (для бакалаврів). – К.: ДП «Вид. дім «Персонал», – 67 с.