Асоціативний експеримент

Асоціативний експеримент (від лат. аssociato – поєднання, experimentum – досвід) є засобом збору емпіричного матеріалу у різних наукових галузях, зокрема психології, соціології тощо, у суміжних науках: психолінгвістиці, етнолінгвістиці, соціолінгвістиці, лінгвокультурології, окремих мовознавчих напрямах: лінгвістичній семантиці, контрастивній, гендерній лінгвістиці, когнітології, теорії навчання мови, теорії мовленнєвої діяльності. Цим методом особливо активно послуговуються у психолінгвістичних дослідженнях для побудови асоціативних полів певних понять, реконструкції фрагментів мовної та концептуальної картин світу. Асоціативні експерименти дозволили встановити, що характер та інтенсивність взаємодії мов у процесі навчання залежать від рівня володіння другою мовою [Сазонова, Тягунова]. За допомогою асоціативного експерименту, зокрема, відбувається осягнення «нормативної» чи «наївної» картини світу [Уфімцева], тобто з множини відповідей респондентів вибудовується уявлення про узагальненого віртуального мовця. Асоціативний експеримент проводиться в кілька етапів: постановка мети, завдань, цілей дослідження, побудова гіпотези, яку має підтвердити або заперечити асоціативний експеримент; вибір репрезентативної вибірки респондентів, вибір типу експерименту, укладання переліку стимульних слів, розробка методики проведення, створення анкети асоціативного експерименту, проведення асоціативного експерименту, фіксація поданих результатів, вибір методів для обробки й аналізу даних, сама класифікація асоціацій та їхній аналіз [Горошко, 2001; Суїменко; Burgess, 2001]. Визначено три основні типи асоціативного експерименту. Найпоширенішим є так званий вільний асоціативний експеримент, в якому відповіді респондентів не обмежуються. Респондентів просять відповісти на список стимулів першим словом, яке спало їм на думку. Цей тип асоціативного експерименту вважається одним із найуспішніших методів психолінгвістичного дослідження. Чим простіший експеримент, тим менш сумнівними є отримані результати. Чим більш складною і штучною є експериментальна ситуація, тим менш інформативними є отримані результати. У вільному асоціативному експерименті результати можна легко перевірити. Інший тип – це спрямований асоціативний експеримент, у якому респондентові потрібно відповісти на стимул словом, яке належить до певного граматичного чи семантичного класу. Експериментатор може попросити респондента назвати, наприклад, перше слово з протилежним значенням, про яке він подумає у зв’язку зі стимулом, перший прикметник або перше слово, пов’язане з певною сферою тощо. Звичайно, що дослідник таким чином значно звужує поле вербальної діяльності респондента і прямо його спонукає реагувати відповідно до цілей дослідження. З цієї причини багато авторів вважають, що цей тип асоціативного експерименту є недостатньо об’єктивним. «Рамки, які обмежують асоціативний процес, значно знижують вірогідність результатів, отриманих вченим в експерименті, і псують реальну картину асоціативного процесу» [Виговська]. Третім відомим типом асоціативного експерименту є ланцюговий асоціативний експеримент, у якому респондентові треба реагувати на стимул декількома асоціаціями. Результати цього типу асоціативного експерименту мають надзвичайно важливе значення при моделюванні семантичних полів, але сама методологія також має один порівняно великий недолік. Було показано, що існує настільки сильна залежність між послідовними реакціями, що часто подальші реакції – це вже не відповіді на стимул, але на попередню реакцію [Горошко, 2005]. У питаннях вірогідності та об’єктивності експерименту, серед вищезазначених типів, вільний асоціативний експеримент переважає. Важливість цієї «вільності» респондента пояснимо на наступному прикладі. Якби під час дослідження, спрямованого на визначення фразеологічної компетентності студентів, респондентам було б запропоновано не просто написати перше слово, яке їм спало на думку при слові «плід», а наприклад, першу фразему (лінгвістична межа), яка їм спаде на думку, або, наприклад, перше слово, яке їм при цьому стимулі спаде на думку в контексті з Біблією (тематична межа), ми могли б очікувати, що практично кожен зможе відповісти реакцією «заборонений». Таким чином, ми б отримали відповіді, які нас цікавлять, але ми б не змогли відповісти на запитання дослідження щодо того, чи в мовній свідомості респондентів дійсно виникає пряма асоціація з фраземою. Ми б не змогли об’єктивно визначити, чи вони її лише знають, або, крім того, здатні використовувати її при певному імпульсі в комунікації, тобто чи їх компетенція є пасивною або активною. Тому саме необмеженість вільного асоціативного експерименту дозволяє якомога глибший об’єктивний аналіз. Хоча вільний асоціативний експеримент нині є найбільш точним і об’єктивним методом проєктування мовної свідомості, ми не повинні забувати, що, попри будь-які зусилля щодо створення природних умов, експеримент створюється штучно. Таким чином, навіть результати, які ми отримуємо в ньому, можуть не відповідати на сто відсотків результатам, які ми могли б побачити в природній та спонтанній розмові [Норман]. Крім трьох основних видів асоціативного експерименту, існують також їхні модифікації, наприклад, відома методика незакінчених речень, парний асоціативний експеримент та інші, які використовуються переважно в психології [Попова].

Джерела:

⠀ Сазонова, Т. Ю., ТягуноваЄ, А. Ю. (1996) Экспериментальное исследование процесса идентификации английских прилагательных в условиях овладения и владения языком // Актуальные проблемы психолингвистики : Слово и текст.— Тверь, — С. 18-23

⠀ Суїменко, Є. І. Анкетне опитування: мистецтво ставити запитання. URL:https://divovo.in.ua/anketne-opituvannya-mistectvo-staviti-zapitannya.html.

⠀ Норман, Б. Ю. (2014): Лексические ассоциации как составная часть языковой картины мира: на русском и белорусском материале. In Языковая картина мира и когнитивные приоритеты языка. Нитра: Университет им. Константина Философа в Нитрe, с. 69-103.

⠀ Выговская, Д. Г.: (2014) Ассоциативный эксперимент как один из методов в психолингвистике. In Наука ЮУрГУ. Секции социально-гуманитарных наук: материалы 66-й науч. конф. Челябинск: Издательский центр ЮУрГУ, с. 1157-1164.