Алітерація
Алітерація – поетичний прийом, який полягає в доборі слів з повторюваними однаковими приголосними звуками. Поговоримо докладніше про ті музикальні ефекти самої мови, про.. алітерації, асонанси і рими (Фр., XVI, 1955, 277); Художньої майстерності поет [П. Тичина] досягав багатим озвученням твору, застосуванням численних алітерацій та асонансів (Укр. літ., 10, 1957, 32). Алітерація – це експресивний ресурс, який складається з повторення одних і тих же або тих самих звуків , особливо приголосних, в одному реченні. Слово алітерація має латинське походження, воно складається з таких виразів; префікс " ad ", що означає " назустріч ", " littera", що виражає " літеру " та суфікс "-ción", що вказує на " дія та ефект ". Алітерація виділяє певні слова в тексті й тим підсилює їх значення, звертає на них особливу увагу. Характерне використання повторів – це засіб забезпечення карбованості, ритмічності та фонетичної чіткості, «твердості» поетичної мови, що суттєво підсилює зміст відповідного контексту: А я в сірі будні буду бити, як в бубни...Бо що було, а що і загуло. Біда біду, як кажуть, перебуде, Не може буть, щоб якось не було, вже як не є, а якось воно буде… Аби одбути, все уже одбути, − і щоб не бути, щоб уже не бути… (Ліна Костенко)
Алітера́ція – це стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних звуків задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його змістового зв'язку: Мов водопаду pев, мов битви гук кpивавий, так наші молоти гpиміли pаз у pаз. Алітерація – повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності: течуть ріки, кривавії ріки” (Тарас Шевченко). “Хто се, хто се по сім боці чеше косу? Хто се?” (Тарас Шевченко). “Cпи собі, спис обіруч стиснувши перед собором” (Мігель де Сервантес Сааведра). “Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна, Невже це осінь, осінь, о! – Та сама…” (Ліна Костенко). Алітерація – риторична фігура, яка характеризується послідовним повторенням тієї самої фонеми, подібних фонем, приголосних чи голосних у реченні чи вірші. У поезії алітерація характеризується досягненням звукового ефекту через послідовне повторення однієї фонеми чи подібних фонем. Мета алітерації – прикрашати прозу та поезію з метою видавати звуки та музичність. Так само аллітерація дозволяє відтворити образи, пов’язані з органами почуттів. Алітерація як «повторення однакових або подібних за звучанням приголосних у віршовому рядку, фразі чи строфі для підсилення інтонаційної виразності, звучності і музичності» [Калашник, 48]. Алітерація є одним із тих фоностилістичних засобів, які сприяють подоланню звукової нейтральності тексту, допомагають організувати його емоційно-смислову структуру [Висоцька, Гейна, 4]. «Алітерація є могутнім засобом для звукових ефектів. Відчуваючи характер окремих звуків, знаючи лагідність «л», бурхливість «р», дзюрчання «дз», бубон «б», закляклість «к», мелодійність «м», знаючи безмежну здатність звуків і їх комбінацій одбивати звуки життя, поет в силі утворити справжній звукопис…[Йогансен, с. 546–547]. Алітерація використовується як прийом для створення певного емоційного тону, а також слугує дієвим виразним засобом, який допомагає легко сприймати оголошення та запам’ятовувати його [Єфімов, 103].
⠀ Алітерація - Вікіпедія https://uk.wikipedia.org › wiki › Алітерація
⠀ За ред.Білодіда І.К. (1970-1980) Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; – К.: Наукова думка, – Т. 1. – С. 34.
⠀ Висоцька, З.І., Гейна, О.В. Художньо-естетичне значення алітерації дрижачого «р» у поезії Ліни Костиенко. http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/ bitstream/ 123456789/2644/1/Костенко.pdf
⠀ Йогансен, М. (2009). Вибрані твори / М. Йогансен /Упоряд. Р. Мельників. – 2-ге вид., доповнене. – К. : Смолоскип, – 766 с.
⠀ Єфімов, Л.П. (2004). Стилістика англійської мови і дискурсивний аналіз / Л.П. Єфімов, О.А. Ясінецька [учбово-методичний посібник ]. - Вінниця: Нова Книга, - 240 с.