Акт перлокутивний

Перлокуція (від лат. “per locutio” – шляхом мовлення) – той результат, який особа прагне отримати, вживаючи мовленнєвий акт. Мовленнєвий акт виступає як перлокутивний акт, якщо ми розглядаємо його в аспекті реальних наслідків. Перлокуція – наслідки досягнення результату мовленнєвого акту з огляду на вплив мовця на свідомість і поведінку адресата (виконання наказу, острах, подив тощо) [Остин, с. 85–86]. Перлокуція орієнтована на зовнішні наслідки мовленнєвого акту й пов’язана із впливом на адресата, досягненням прогнозованого результату. Співвідносячи перлокутивний ефект з іллокутивним актом, можна говорити про успішність або невдачу іллокутивного акту, про його позитивні чи негативні наслідки [Сусов, с. 71]. Перлокутивний ефект – це „хід у відповідь партнера за взаємодією” [Карабан, с. 38]. Уживання паремії в конкретних комунікативних ситуаціях спрямоване на досягнення позитивного перлокутивного ефекту: виконання наказу, острах, подив, усвідомлення рекомендації чи заборони тощо. Так, прислів’я “Не питай, бо швидко старий станеш”; “Їж борщ з грибами – держи язик за зубами” мають чітко визначену іллокуцію – наказ не ставити зайвих запитань, не говорити зайвого, не видавати таємниць. Перлокуція є зовнішньою метою, посткомунікативним ефектом, який характеризується в епістемічних вимірах, оскільки спричиняє прямі або непрямі зміни у свідомості адресата, в думках, почуттях і поведінці та оцінюється на основі тих наслідків, які він викликає [Безугла]. Перлокутивний акт як інтендований вплив адресанта на думки, почуття і дії адресата або третьої особи через локутивний та іллокутивний акти [Безугла, с. 189]. Перлокутивний акт – результат мовленнєвого впливу адресанта на думки, почуття і дії адресата. Поняття перлокутивного акту (перлокуції) вважається найпроблемнішим серед мовленнєвоактових понять, «ахілесовою п’ятою мовленнєвих актів» [Савчук]. Перлокутивний акт є частиною мовленнєвого акту мовця. Перлокуція є інтендованим вдалим впливом мовця на думки, почуття й дії адресата або третьої особи через локутивний та ілокутивний акти [Безугла, с. 122].

Джерела:

⠀ Сусов, И.П., (1986) Лингвистическая прагматика, Винница: Нова кныга, 2009. 3.Остин Дж. Л., Слово как действие, [в:] „Новое в зарубежной лингвистике”, Москва: Прогрес, вып. 17, с. 22–129.

⠀ Карабан, В. И., (1989) Сложные речевые единицы (прагматика английских асиндетических полипредикативных образований), Киев: Высшая школа, 1989.

⠀ Безугла, Л. Р. (2005) Перлокуція у дискурсі/Л. Р. Безугла // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. – Харків: Константа, – С. 118–144.

⠀ Савчук, Р. Л.(2018) Культура мови та типологія помилок у ЗМІ: хрестоматія до дисципліни / Руслана Любомирівна Савчук. – Івано-Франківськ : ПНУ, – 43 с.