Акт комунікативний
Акт комунікативний – одне з найзагальніших понять комунікативної лінгвістики; процес спілкування, який відбувається в певному місці на пересіченні простору і часу між адресантом і адресатом, результатом котрого є дискурс (текст). Комунікативний акт завжди складається як мінімум з двох партнерів, які пов’язані між собою єдиним інформаційним простором (комунікатор, реципієнт). Комунікативний акт – це перш за взаємодія співрозмовників, під час якої вони намагаються досягти не тільки мовленнєвої, але й немовленнєвої мети. Для цього мовець використовує весь арсенал вербальних та невербальних засобів, враховує не тільки обставини спілкування, а і його емоційно-чуттєву сферу. Основними структурними компонентами комунікативного акту є:• адресант (мовець);• адресат (слухач);• висловлювання;• тема;• інтенція;• обставини спілкування. Комунікативна інтенція визначає і організовує зміст комунікативного акту. Без цього компоненту спілкування не може існувати.
Комунікативний акт – це сукупність мовленнєвих актів, здійснюваних комунікантами назустріч один одному. призначення якого полягає в суттєвому інформаційному обміні.
Призначення Комунікативного акта полягає в суттєвому інформаційному обміні. У процесі комунікації від адресанта до адресата передається повідомлення. Повідомлення має значення і смисл. Значення – це пов'язаний з конкретною мовною одиницею у свідомості носіїв мови узагальнений образ певного предмета або ситуації, факту, події. Значення пов’язане з мовою, а смисл – з мовленням. Будь-який Комунікативний акт розпочинається з певною метою, а кожен із співрозмовників, вступаючи в комунікативний акт, має певні наміри, чи інтенції. Тому у процесі комунікації референт не виступає, скажімо так, у чистому вигляді, бо його «супроводжують» інтенції комунікантів – уявлення, думки, надії, бажання співрозмовників, пов’язані з цим референтом. Успішність спілкування буде залежати від того, наскільки учасники комунікації зможуть зрозуміти чи хоча б усвідомили, скільки «доважку» з’єдналося із референтом і як це вплинуло на референта [Дегтярьова, с. 16, 18, 19]. Комунікативний акт - це «концептуально та структурно організований мовцями обмін їхньою комунікативною діяльністю в межах вербального контакту, в якій предметно знаковим носієм є дискурс, що опирається на певну ситуацію» [Семенюк, Паращук, 23]. Соціальний статус учасників комунікативного акту впливає на вибір відповідних соціально-маркованих мовних засобів: форм звертання (пане; професорко Наталю; Сергію Петровичу); граматичних форм (ти + однина дієслівної словоформи / Ви + множина дієслівної словоформи); синтаксичних конструкцій (Чи не могли б Ви пояснити? Вам необхідно зробити ЕКГ) тощо. Соціальна статусність комунікантів впливає і на тональність спілкування [Hymes], яка на мовному рівні може бути експлікованою через емоційно-забарвлені лексеми (дитинка, хлопчисько) або синтаксеми (Залиште всі ґаджети в сумках! Ви вже поснідали сьогодні?).
⠀ Дегтярьова, К.В.(2007). Основи теорії мовної комунікації: Навчально-методичний посібник для студентів філологічного факультету зі спеціальності 6.010100 «Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література». Спеціалізація: друга мова. – П
⠀ Семенюк, О.А. (2010). Паращук В.Ю. Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. Київ, 240 с.