Адресант

Адреса́нт (нім. Adressant, від фр. adresser — направляти, посилати) — той, хто адресує, надсилає кому-небудь лист, звернення, вантаж, заяву, тобто, є відправником. Адресант суб’єктом, який "здатний до мови та дій" [Габермас, с. 294]. Мета адресанта – визначити цілі, мотиви, інтенції адресата, урегулювати взаємини з аудиторією, стимулювати адресата на відповідні дії [Колісниченко, с. 119]. Адресант і адресат – «мовні особистості, яким властиві типізовані риси свого народу, культури та соціального середовища та які мають власний особистісний досвід, думки, уподобання, оцінку, ставлення» [Ніколіна, с. 42]. Адресант виступає ініціатором у комунікації, оскільки він стимулює комунікацію, його комунікативна роль полягає у створенні текстової поліфонії [Плеханова, с. 114]. Це спрямованість «мовних одиниць на досягнення певного інтелектуального або вольового впливу на адресата» [Шнайдер]. Адресант не лише повідомляє деяку інформацію, але одночасно виконує акти вищого порядку (іллокутивні акти), мета яких вплинути на можливі дії адресата повідомлення, змінити його інформаційний, емоційний стани. Серед основних завдань адресанта переконання адресата у правильності, відповідності та правдивості поданої інформації, прогнозування розуміння ним викладеної інформації, що вимагає від адресанта подавати інформацію 121 Германські мови у вигляді особливих структур і стратегій. Декодування слів та їхнього значення суто індивідуальне [Семенюк, с. 10–16]. Адресант кодує змістове наповнення. Мета адресата – розкрити і зрозуміти це наповнення через декодування вербальних знаків. Адресант прогнозує процес і результат розуміння, включає цей прогноз у текст у вигляді особливих структур: передбачень знань, думок та інших елементів, оформлених у відповідній модельності й за допомогою множини мовних засобів, що регулюють розуміння і забезпечують адекватність (Синельникова, с.147–150).

Джерела:

⠀ Колісниченко, Т.В. (2020). Адресант у рекламному туристичному дискурсі. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Том 31 (70) № 2 Ч. – 123с.

⠀ Анастасьєва, О. (2017). Англомовний афоризм: прагмастилістичний та когнітивний аспекти : автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Запоріжжя, 20 с.

⠀ Семенюк, А.А. (2012). Функціональні особливості спонтанного інформативного дискурсу. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки : Філологічні науки. Мовознавство. – № 24. - С. 126-128. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/

⠀ Синельникова, Л. (2008). Специфика адресант – адресатных отношений в масс-медийном дискурсе. Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальная коммуникация». Т. 21(60). №1.С.140–153