Синекдоха

Синекдоха (від гр. synekdochē – співвіднесення, співрозуміння від syn – разом і ekdochē – переймання), різновид метонімії, троп, стилістична фігура, що є засобом позначення цілого найменування частини, яка сприймається як найбільш значима й суттєва, і навпаки або знака родового поняття знаком видового і навпаки, а також уживання однини замість множини і навпаки. В історичній поетиці Синекдоха визнається першотропом як джером формування тропеїчного простору мов, зокрема, двох головних тропеїчних механізмів – метонімії й метафори (Ж. Дюбуа, Ц. Тодоров, П. Шофер, Д. Райс) [Селіванова]. Наприклад: Тепер жнива, то скрізь рук треба. (Б. Грінченко). Учись, Лідо, шанувати копійку, – повчав батько дочку. (О. Довженко). Наш люд має в собі багато сили, щоб родити Шевченків, Федьковичів, Франків. (В. Стефаник.) Synecdoche

Джерела:

⠀ Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа

⠀ Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.