Редагування (авторське, електронне, літературне)

Регістр спілкування
Регістр – іменник, загальна назва, чоловічий рід, неістота, однина
Називний: регістр спілкування
Родовий: регістра*, регістру** спілкування
Давальний: регістру, регістрові спілкування
Знахідний: регістр спілкування
Орудний: регістром спілкування
Місцевий: у/в регістрі спілкування
* пристрій
** список, перелік / ділянка звукового діапазону / набір язичків у язичкових і духових інструментах

Регістр (від лат. registrum – список, перелік) – 1) сукупність соціальних ситуацій, які характеризуються певними правилами поведінки й визначають інтерпретацію дискурсу в конкретному спілкуванні разом із комплексом мовних засобів, властивих типологічно схожим комунікативним ситуаціям;
2) комплекс мовних засобів, властивих типологічно схожим комунікативним ситуаціям, зумовленим соціальними ситуаціями і певними правилами поведінки в них (конвенціями, звичками). Термін конверсаційного аналізу Ф. Бацевич кваліфікує Регістр як категорію комунікації, пов’язану з категоріями контексту, визначену каналом комунікації характером одиниць мовного коду, виявом особистісного начала (зокрема, моделлю автора, модальністю тексту), моделлю адресата, типом інформації в повідомленнях тощо. За словами дослідника, регістр використовують переважно у британській, американській та австралійській лінгвістичній традиції, в українському мовознавстві Регістр асоціюється з функціональним стилем, підмовою, хоч ці поняття не можуть ототожнюватися, позаяк функціональні стилі мають об’єктивний характер, охоплюють загальноприйняті стилістичні норми, а тому не відображають контекстних виявів, приміром, змісту, соціальних ролей, типи спілкування та ін. [Селіванова, с. 615]. Також регістром можна назвати організацію контексту спілкування.

Література
Бацевич Ф. Регістр як текстова категорія: аспекти ідіостилю http://dspace. nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/75582/113 -Batscevich.pdf?sequence=1

Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.

Черниш, О.А. Співвідношення понять «функціональний стиль», «мовленнєвий жанр» і «регістр дискурсу». http://zfs-journal.uzhnu. uz. ua// archive/10/part_2/9.pdf

Editing (author, electronic, literary)
Noun, singular, uncountable
Gender: Neuter
Case: Nominative
Type: Abstract
Editing refers to putting something (such as a literary work) into an acceptable form for publication.
Editing is selecting and preparing written, visual, audible, and film media to transmit information. This procedure includes correction, condensation, organization, and other transformations to make correct, consistent, accurate and complete work. The editing procedure frequently begins with the author's idea for the work itself, continuing as a cooperation between the author and the editor in creating the work. Hence, editing can include creative skills, human relations, and an accurate set of methods [Definitions.net].
Editing is a phase of the writing procedure in which a writer or editor attempts to develop a draft by correcting mistakes and making words and sentences more transparent, more accurate, and as effective as possible. The editing procedure includes adding, removing, and rearranging words to cut the mess-up and streamline the whole structure.
Two types of editing may be distinguished: ongoing editing and draft editing. Most authors edit as they write and write as they edit, and it's impossible to slice cleanly between the two. First, they're writing; they change a word in sentences, write a few sentences more, then back up a clause to change that semicolon to a dash or edit a sentence. Then, a new idea suddenly appears from a word change, so they write a new paragraph where until that moment, nothing else was needed [ThoughtCo].
Editing is critically inspecting a text to develop it in some way. To edit text means to:
 To remove errors that undermine communication.
 To adopt a voice, tone, character, and writing style appropriate for a rhetorical situation.
 To simplify, remove wordiness, and facilitate clarity [WritingCommons].
There are three major types of editing:
 Author editing.
This is the editing process by editor manuscripts that have been drafted by the author (or authors) but have not yet been submitted to a publisher for publication [ENCYCLO.CO.UK].
 Electronic editing.
This type of editing is done to a Microsoft Word file. It covers careful line editing to correct errors in grammar, spelling, punctuation, noncompliance with the Chicago style, the style of punctuation, capitalization, and other details that book publishers follow [ZebraCommunications].
 Literary editing.
This type of editing refers to a process of executing serious changes to the original text to develop it. People often confuse literary editing with proofreading, but these terms are not interchangeable. On the contrary, proofreading and literary editing are quite different: the first mainly implies correcting rough mistakes, including spelling or punctuation errors, whereas the latter is a full-scale editing process, including, among other things, the correction of syntax, style, morphology, and other kinds of mistakes. In other words, literary editing is a serious modification of an author’s text, containing numerous changes and improvements [WIKI: Jobs for editors].

References:
Author editing definition. ENCYCLO.CO.UK. Retrieved from: https://www.encyclo.co.uk/meaning-of-Author_editing.
Editing. Definitions.net. Retrieved from: https://www.definitions.net/definition/editing.
Editing. WritingCommons. Retrieved from: https://writingcommons.org/section/editing/.
Hard-Copy Editing Versus Electronic Editing. ZebraCommunications. Retrieved from: https://www.zebraeditor.com/blog/hard-copy-editing-versus-electronic-editing/.
Literary editing. WIKI: Jobs for editors. Retrieved from: https://wiki.jobsforeditors.com/literary-editing.html.
What is editing? ThoughtCo. Retrieved from: https://www.thoughtco.com/what-is-editing-1690631.


Редагування (авторське, електронне, літературне)
Редагування – іменник, загальна назва, середній рід, неістота, однина
Називний: редагування авторське, електронне, літературне
Родовий: редагування авторського, електронного, літературного
Давальний: редагуванню авторському, електронному, літературному
Знахідний: редагування авторське, електронне, літературне
Орудний: редагуванням авторським, електронним, літературним
Місцевий: у/в редагуванні авторському, електронному, літературному

Редагува́ння – це приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту. Складається з двох рівноправних процедур: контролю та виправлення авторського оригіналу. [Вікіпедія]. Об'єктом редагування є авторський оригінал. Він може містити текстову і/або графічну (ілюстраційну) частини, які є рівноправними об'єктами редагування. Крім авторського оригіналу, у видавничому процесі об'єктами редагування є також видавничий оригінал, конструкція видання і проєкт видання, коли перевіряють дотримання, наприклад, поліграфічних норм. Украй рідко – за умови наявності дуже грубих помилок – об'єктом редагування може виступати і надруковане видання, причому весь його наклад. Є такі види редагування: 1) загальне й галузеве; 2) нормативне й творче.
Залежно від типу повідомлень виділяють три галузі редагування (класифікація 1) редагування науково-технічних, редагування художніх і редагування публіцистичних повідомлень.
Під час редагування потрібно дотримуватися збереження текстових ознак тексту, а саме: цілісності; зв’язності; структурної організованості та завершеності. Існують дві школи редагування:
● «європейська»;
● «американська».
Перша створила такі умови, за якими автор необов’язково повинен володіти редакторськими навичками, оскільки всі його помилки та неточності виправлятимуться професіоналом у цій справі. Однак це розділення на автора та редактора може стати причиною появи неякісних видань, оскільки при редагуванні може втратитися стиль автора. Американська ж школа, навпаки, зобов’язує авторів вправно редагувати свої твори. З тими, хто не може підпорядкуватись таким правилам, видавництво не співпрацюватиме. В Україні найбільш поширена саме «європейська» школа.
Авторське редагування – це галузь літературного редагування, яке вивчає проміжні й канонічну варіацію одного тексту, з метою встановлення авторських дій, спрямованих на виправлення й зміну змісту твору. Таким чином, цілком природно, поняття дискурсу, яке сформувалось у філологічних науках (літературознавстві, лінгвістиці), можна застосувати й до пояснення сфери авторського редагування. В. В. Різун зазначає, що авторське редагування було свідомим ще в часи Київської Русі й передувало літературному редагуванню.
Зокрема, В. О. Карпенко говорить ще й про те, що кожен твір в підготовці до друку проходить авторську перевірку й перечитування: "підготувавши текст для поширення на масову аудиторію, він (автор. О.К.) обов'язково його перечитує, виправляє, скорочує і доповнює, а нерідко й переписує заново – тобто виконує в повному обсязі всі редакторські функції і навіть більше того".
Літерату́рне редагува́ння – редагування, головною метою якого є аналіз, оцінка і виправлення мовностилістичної структури твору. Йдеться передусім про вдосконалення мови й стилю оригіналу, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок [Вікіпедія].

Завдання літературного редагування – стилістична витриманість тексту, грамотність та логічність. Виправляти потрібно не лише окремі помилки, а й за потреби перебудовувати речення, абзаци, пропонувати зміни в структурі. Однак при цьому варто дотримуватися мови тексту, тобто зберігати авторський голос. Одним із перших, хто зробив помітний внесок у становлення українського професійного редагування, був відомий письменник, видавець, редактор і критик Пантелеймон Куліш (1819 – 1897). І хоча його редакторській манері притаманний суб’єктивізм (редагування рукописів на свій смак і розсуд), проте заслуговує на схвалення. Вершинним явищем у розвитку національної редакторської школи є практика Івана Франка (1856 – 1916). Серед принципів редакторської діяльності І. Франка варто виділити: 1) принцип ідейного спрямування; 2) принцип суспільної орієнтованості видання; 3) принцип правдивості слова; 4) принцип колегіальності в прийнятті рішень; 5) принцип планування видавничої діяльності; 6) принцип об’єктивного добирання матеріалів. Крім того, І. Франко виявляв повагу до творчої індивідуальної манери автора, наполягав на тісній співпраці редактора і автора, зокрема узгодженні з ним виправлень. Свої вимоги І. Франко сформулював до галузевого редагування дитячих і шкільних видань, наукових праць і літературно-художніх творів, перекладів українською мовою. Михайло Грушевський (1866 – 1934) виявляв виняткову об’єктивність у ставленні до тексту, відчував межі втручання в авторський твір. Знаючи, що в тексті є помилки, М. Грушевський сам їх не виправляв, а залучав до цього автора. Формулювання найважливіших постулатів і загальних норм редагування пов'язують з іменем Івана Огієнка (1882 – 1972). У другій половині ХХ ст. в Україні сформувалися дві школи редагування – Львівська і Київська. Перша виникла в Українському поліграфічному інституті (м. Львів). До представників цієї школи належать: Роман Іванченко, автор монографії “Робота редактора над точністю і стислістю викладу” (1964), “Літературне редагування” (1970); Дем’ян Григораш, який опублікував працю “Теорія і практика редагування газети” (1960) 3. Українське редагування в другій половині ХХ століття 40 і, звичайно, Мартен Феллер. Останній відомий як автор оригінальної теорії редагування, викладеної в низці монографій: “Литературное редактирование” (1968), “Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования” (1978), “Структура произведения” (1981), “Стиль и знак” (1984). Теоретичним осмисленням питань редагування нині активно займається київська школа редагування, заснована Романом Іванченком. Чільним представником школи є Володимир Різун, автор книг “Моделювання і технологія редакторських систем” (1995), і “Літературне редагування” (1996), та Зіновій Партико, який досліджує процеси автоматизації редагування.
Редагування електронного тексту – виправлення помилок, допущених під час уведення тексту. До елементарних операцій редагування тексту відносяться такі: видалення символів; вставка символів; заміна символів. Форматування тексту – внесення змін у зовнішній вигляд тексту за рахунок зміни значень властивостей текстових об'єктів документа. При редагуванні та форматуванні документів необхідно спочатку виділити фрагмент тексту або слова. Для редагування документа використовується команди групи Буфер обміну вкладки Головна або комбінація клавіш Ctrl+X – Вирізати; Ctrl+С – Копіювати; Ctrl+V – Вставити.

Джерела:

⠀ Куцевська О. Авторське редагування госи.docx https://studfile.net/ preview/2300360/

⠀ https://uk.wikipedia.org › wiki ›