Полісиндетон
Полісиндетон (від гр. polysyndeton, від polys – численний і syndeton–зв’язок). Стилістична фігура мови, яка полягає в повторенні однакових сполучників, чим підкреслюється роль кожного з пов’язаних компонентів і єдність їх, підсилюється виразність висловлення [Ганич, Олійник, с. 205]. Наприклад: Так, мабуть, і в часи Бояна квітчалася пора весняна, і накрапали молоді дощі, і хмари насували в Таращі, і яструби за обрій углибали, і дзвінко озивалися цимбали, і в пралісах озера голубі вглядалися в небесну дивну ясність (В. Мисик). А ріка життя все шумить, і піниться, і стогне (Г. Хоткевич). І квіти, і зорі, й зелені віти проводять розмови кохані про вічну силу весни на сім світі (Леся Українка ). Не хочу я ні вічності, ні слави (Ліна Костенко). Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом (В. Сухомлинський).
Джерела:⠀ Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К.К Вища школа.