Перформатив
Перформатив – мовленнєвий акт, за допомогою самого вимовляння якого мовець щось виконує. // Вислів, що дорівнює дії, вчинкові; перформатив входить до контексту життєвих подій, створюючи суспільну, комунікативну чи міжособистісну ситуацію, що спричиняє певні наслідки (напр., оголошення війни, декларації, заповіту, клятви, присяги, вибачення, адміністративні та воєнні накази тощо); відповідна дія здійснюється самим мовленнєвим актом [Вікіпедія].
У лінгвістичній науці відомий факт розподілу перформативів на сильні та слабкі на основі такого критерію, як наявність соціальних наслідків у результаті вимовляння перформатива. Слабкими називають перформативи, які з'ясовують такі наміри мовця, що засвідчують спосіб надання інформації, наприклад: Я визнаю, що невинний. Каюсь у гріхах своїх. Сильними називають перформативи, вимова яких спричиняє соціальні, юридичні чи буденні наслідки, наприклад: Зобов'язуюсь сплатити всі кошти. Гарантуємо своєчасну доставку. Я накладаю вето на цей законопроект. Відомий факт розподілу перформативів на безперечні і сумнівні. Для безперечних – перформативне вживання є цілком природним і сприймається як семантично нейтральне. Для сумнівних – перформативне вживання трапляється досить рідко і вимагає особливих ситуативних умов. У ряді досліджень виділяють так звані ментальні і соціальні перформативи. Якщо іллокутивна мета ментальних перформативів – зміна ментального простору, то призначення соціальних – зміна соціального простору. За таким принципом до дієслів, що виконують функції ментальних перформативів, відносять: проаналізуємо, прослідкуємо, звернемося (до), передбачимо та інші. Якщо соціальні перформативи рівнозначні вчинку, то ментальні – кроку в міркуванні. В основі перших полягає соціально значима дія; в основі других – «ментально» значима дія, інтелектуальна операція, новий ментальний стан.
⠀ Основи теорії мовної комунікації : навч. Посіб. / О. В. Яшенкова. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – с. 80
⠀ Остин 1986: Остин Дж. Л. Слово как действие: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. – с. 56, 90.