Перелічення

Перелічення – це стилістичний прийом, за допомогою якого відбувається називання один за одним (або групування) однорідних або неоднорідних предметів, ознак чи явищ, які виконують одну синтаксичну роль у реченні і демонструють семантичну однорідність. В основі прийому перелічення лежить класифікаційна діяльність. Прийом перелічення вважається засобом докладного опису предметів, їх властивостей, явищ та процесів навколишнього світу і характеризується такими ознаками, як відкритість і варіативність створення докладного списку всіх елементів [Дуброва]. Перелічення є в інших галузях науки – філософія, психологія, лінгвістика та інші, де необхідно саме назвати всі елементи. У програмуванні зустрічаємо поняття перелічуваний тип (або скорочено перелічення) – тип даних, множинність значень яких представляє обмежений список ідентифікаторів [Вікіпедія]. Питаннями перелічення (підрахунку кількості), побудови і перебирання різноманітних конфігурацій, які утворюються елементами множин, займається перелічувана комбінаторика. У лінгвістиці перелічення тлумачиться як стилістичний прийом – «різні способи комбінування мовних одиниць одного рівня у межах одиниць вищого рівня». В основі стилістичних прийомів лежать синтагматичні відношення, що виникають між стилістично різно якісними одиницями мови [Мацько]. А. П. Загнітко називає однорідні члени однорядними, підкреслюючи, що вони пов’язані сурядним зв’язком і становлять елементи одного смислового ряду [Загнітко, с. 559]. Ряд розглядається як конструкція, яка має власний семантичний зміст, а між членами ряду встановлюються єднальні, протиставні або розділові відношення [Козак]. І. Б. Голуб, висвітлюючи питання стилістичного використання однорідних членів речення в різних стилях мовлення, ототожнює поняття однорідні члени речення і перелічення, визначаючи останнє як «довгий ланцюг однорідних членів», що породжує особливу гармонійність звучання в тексті і слугує упорядкуванню інформації [Голуб, с. 395, 397]. Низка мовознавців зазначає, що перелічення включає як ряди з семантично однорідною, так і з семантично різнорідною лексикою, що і відрізняє перелічення від однорідних членів речення.

Джерела:

⠀ Голуб, И. Б. (1997). Стилистика русского языка: учеб. пособие. Москва, 448 с.).

⠀ Дуброва, О. М. Інтерпретація перелічення як лексеми і стилістичного прийому. https://www.dnu.dp.ua/docs/visnik/ffil/program_5e5144ea034f5.pdf

⠀ Загнітко, А. П. (2011). Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис. Донецьк. 992 с.

⠀ Козак, Р. В. (2015). Синтаксичний концепт ускладненого речення сучасної української мови. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. Філологічні науки. 2015. Вип. 40. С. 118–122. 20.

⠀ Мацько, Л. І. (2003). Стилістика української мови: підручник / за ред. Л. І. Мацько. Київ, 2003. 462 с.