Парцеляція

Парцеляція (від фр. parceller – поділяти на дрібні частини). Таке членування речення, при якому зміст висловлення розкривається не в одній, а в двох чи кількох інтонаційно-смислових мовних одиницях, розташованих одна за одною після розділової паузи. Наприклад: Я вам руку перев’яжу. Сорочкою (М. Стельмах) [Ганич, Олійник, с. 181]. Синтаксичні конструкції з парцеляцією виконують у тексті змістопідсилювальну і ритмомелодійну функції. Парцелят набуває комунікативної самостійності й тим привертає до себе увагу читача, ніби "випадаючи" з рівного ритму. Парцеляція с експресивним явищем усної мови. Її виникнення пояснюється тим, що в безпосередньому живому спілкуванні немає можливості все до слова наперед продумати. У процесі говоріння виникає потреба інтонаційно виділити окремі одиниці, розширити й уточнити їх допоміжною інформацією. У художній мові парцеляція використовується для створення стилістичних ефектів живомовності, невимушеності, спонтанності спілкування: От скажіть мені, чого воно так: як граю і не слухаю, виходить щось інтересне-інтересне... І красиве! (Гр. Тютюнник). При парцелюванні цілісна змістово-синтаксична структура членується на кілька фраз (переважно дві), з яких одна є основною, бо в ній викладається основний зміст думки, а друга – парцелятом, у якому реалізується залежна частина основної синтаксичної структури: А повз неї тупали тисячі ніг, дихали тисячі грудей, ревіли баси і танцювали, як божевільні, дзвони. Великі, середні й маленькі...(М. Коцюбинський). Парцеляти конкретизують один із членів базової частини: Міст співав свою бойову пісню. Не першу й не останню (Б.-І. Антонич). В експресивному синтаксисі багатьох письменників парцельовані речення є ефективним засобом характеристики різноманітних явищ природи, реагування людини на різні події, відтворення особливо яскравих вражень, інтенсивних почуттів, настроїв тощо.

Джерела:

⠀ Ганич, Д.І., Олійник І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа.

⠀ https://pidru4niki.com/12090613/ritorika/partselyatsiya