Паралелізм
Паралелізм (від гр. parallēlismos зіставлення, порівняння) – тотожне чи подібне розташування мовних елементів, однакове розташування подібних членів речення в двох чи більше сусідніх реченнях, у межах віршованої строфи чи невеликого за обсягом уривку прози, які створюють поетичну фігуру. Крім прямого паралелізму, буває ще паралелізм заперечний, що побудований на заперечному зіставленні [Ганич, Олійник, с. 178]. Наприклад: Летіла зозуля та й стала кувати Ой то не зозуля, то рідная мати. Ой то не зозуля, то рідная мати, Вона прилетіла доньку рятувати (Народна творчість).
Паралелізм – один із стилістичних прийомів паралельного зображення в художній літературі (особливо в поезії) явищ природи і людського життя через їх зіставлення. Прийом паралелізму найчастіше можна спостерігати у творах усної народної творчості.
Граматичний паралелізм — термін традиційної стилістики, який означає рівномірне, симетричне повернення словоформ або структур речення. Наприклад: Зараз це було знову як уві сні, залишилось декілька місць, декілька зовсім змінились (з нім.). Розкриття змісту може мати певні відмінності, але суть залишається тією ж самою — це з'єднання двох і більш з'єднувальних речень (або їх частин) шляхом суворої схожості їх структури — граматичної і семантичної. Наприклад: Твій розум глибокий, наче море, Твій дух високий, наче гори (Брюсов).
⠀ Ганич, Д.І., Олійник, І.С. ( 1985). Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа.