Намір комунікативний
Комунікативний намір (або комунікативна інтенція) – це мовленнєвий задум, бажання вступити в спілкування з іншою особою.
В основі мовної інтенції лежать потреби, мотив і мета, тобто чинники, що спонукають до мовної дії, а також денотат значення мовного вислову. Вони і визначають мовну поведінку комунікантів. Мовні інтенції розрізняються за такими ознаками:
1) реплікоутворюючі, що спричиняють комунікативний результат за допомогою одного вислову (дякувати, обіцяти, вибачатися, погоджуватися);
2) текстоутворюючі, що можуть бути результатом за допомогою низки висловів у діалозі (примушувати, сперечатися, наполягати, дорікати тощо) або в монолозі (визначати, міркувати тощо).
Під час спілкування комунікативний намір спрямовується, перш за все, на свідомість свою чи партнера, відповідно врахувавши навколишню дійсність. Адже під час спілкування важливо знати, про що саме повідомляється. Разом з цим також реалізується і багато інших намірів – справляти враження, визначитися зі ставленням, уникнути відповідальності, здійснити самопрезентацію, запитати, спонукати, побажати, емоційно відреагувати та ін. Мовні інтенції можуть бути усвідомлені та неусвідомлені. Їх можна розрізнити за суттю психологічної глибини. Комунікативний намір можна виявити тільки в результаті спеціального аналізу, оскільки мовні інтенції мають стійкий або тимчасовий характер. Деякі з них виникають безпосередньо під час спілкування, відповідно до реакції співрозмовника. Інші формуються у зв’язку з практичними потребами, професійною діяльністю тощо.
За твердженням Н.Формановської, фактом лінгвістичного опису комунікативна інтенція може бути лише тоді, коли вона проходить етапи реалізації лінією «намір – зміст – текст / висловлення» [С. Т. Шабат-Савка, 2014].
Комунікативний намір (завдання) – тактичний хід, що є практичним засобом руху до відповідної комунікативної мети. Поведінка комунікаторів в процесі спілкування переслідує певну мету. Для досягнення комунікативної мети суб'єкти спілкування користуються певними прийомами, які (залежно від рівня розгляду) називають комунікативними стратегіями, комунікативними тактиками та комунікативними навичками. Отже, комунікативна інтенція – це поняттєва лінгвістична категорія, у якій виразно есплікується план змісту (різноманітні інтенційні потреби мовця: розказати, запитати, спонукати до виконання якоїсь дії, застерегти, порадити, подякувати, похвалити тощо) і план мовної репрезентації [Шабат-Савка, 2014].
⠀ Формановская, Н.И. (2002). Речевое общение: коммуникативно- прагматический подход. Москва. – 216 с.
⠀ Шабат-Савка, С.Т. (2014). Категорія комунікативної інтенції в українській мові. Монографія. Чернівці «Букрек». Режим доступу: https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/3582?locale-attribute=en