Фразеологія
Фразеологія (від гр. phrasis – вираз, зворот мови i logos – вчення) – розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови в його сучасному й історичному розвитку; сукупність фразеологічних одиниць певної мови [Ганич, Олійник, 1985, с. 325 - 326]. Стійкі сполуки слів називають фразеологізмами. Наприклад: клювати носом (дрімати), накивати п’ятами (втекти), пекти раків (червоніти), у чорта на болоті (дуже далеко), лови́ти мух або ловити ґав (марно витрачати час; байдикувати, гуляти). Фразеологізм являє собою сполучення двох і більше слів, що характеризуються цілісним значенням і відтворюваністю в процесі мовлення як готових словесних формул. Переважна більшість фразеологізмів виникла у мові внаслідок розвитку в різних сполученнях слів єдиного, цілісного значення: прикусити язика, тримати язика за зубами, тримати камінь за пазухою, поставити крапку над «і», канути у вічність, кадити фіміам, собаку з’їв, битий жак. Фразеологізми є наслідком переносного вживання всього виразу в цілому. Вони також можуть виникати і на основі прямого значення слова. У такому випадку фразеологічна одиниця виступає складною назвою: залікова книжка, студентський квиток, питома вага. Також це може бути і результат стандартизації якого-небудь звороту: щиро кажучи або чесно кажучи, всього доброго, бувайте здорові, від щирого серця і подібні.
До фразеологізмів також належать прислів’я, приказки, влучні вислови видатних людей («крилаті вислови»), усталені мовні звороти типу брати участь, мати на увазі, альфа і омега тощо.
Фразеологія сучасної української літературної мови дуже багата. У ній відображено життя народу протягом багатьох поколінь, втілено найкращі зразки мовної творчості. Фразеологізми виражають позитивне ставлення до життя, праці, освіти, науки, засуджується боягузтво, лінощі, сварливість та інші вади людей. Наприклад: Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Книга вчить, як на світі жить. Вода камінь точить. Під лежачий камінь вода не тече. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Яблуко від яблуні далеко не котиться. У страху великі очі. З великої хмари малий дощ буває. Одна ластівка весни не робить.
Українська фразеологія походить передусім з народної мови. 1. Основним джерелом походження і поповнення залишаються народні прислів’я та приказки: Як на вербі груші ростуть; Голодний з’їсть і холодне; Де не посій, там вродить; Сім років кріп не родив і голоду не було; Той самий Іван тільки в другій шапці; На городі бузина, а в Києві дядько; Буває, що й корова літає; а також образні порівняння: Чиста, як сльоза; Як комар наплакав; Як з гуски вода; народні звичаї та традиції: дати гарбуза; замовляти зуби; виносити сміття з хати. Не все золото, що блищить; Сім раз відмір, а один відріж.
2. Фразеологія поповнюється і за рахунок влучних висловів видатних осіб: Борітеся – поборете (Шевченко); Караюсь, мучусь, але не каюсь (Шевченко); Щоб не плакать, я сміялась (Леся Українка); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); Бути чи не бути? (Шекспір); Гроші не пахнуть (Веспасіан); Добрими намірами вимощене пекло (С. Джонсон); Блажен муж, що не йде на раду нечестивих (Біблія).
3. До фразеологізмів відносять деякі професійно-технічні за походженням вислови: грати першу скрипку, з іншої опери (з мовлення артистів); куди голка, туди й нитка (з мовлення кравців), де тонко, там і рветься (з мовлення ткачів); на ловця і звір біжить (з мовлення мисливців).
4. Фразеологізми становлять також вислови античні та біблійні: кадити фіміам (підносити когось, занадто вихваляти); альфа і омега (початок і кінець); аріаднина нитка (думка, ідея, що спрямовує до виходу зі складної ситуації, скрутного становища; порятунок); берегти, як зіницю ока, вавілонське стовпотворіння.
5. Фразеологізмами також є переклади іншомовних ідіом: бути не в своїй тарілці (з франц.); дивитися крізь пальці (з нім.).
Фразеологізми можна поділити на групи: 1) фразеологічні зрощення (ідіоми, або ідіоматичні словосполучення), 2) фразеологізми, або фразеологічні одиниці і 3) фразеологічні сполучення.
1.Ідіоми (від гр. idioma – особливість, своєрідний зворот) – це стійкі звороти мови, лексичне значення яких сприймається як неподільне ціле. Між змістом ідіом та лексичним значенням конкретних слів немає нічого спільного: пуд солі з'їсти (довго жити разом), собаку з’їв (досвідчений), комарика придавив (задрімав). Окремо взяті іменники пуд солі і дієслово з’їсти далекі від цього значення довго жити разом. Ідіоми можуть вступати у синонімічні зв’язки між собою: Наприклад: правити теревені (беззмістовні тривалі розмови) – розв'язати губу, язика чесати; точити баляндраси, точити ляси. Ідіоми, як правило, дослівно іншими мовами не перекладаються: пекти раків (червоніти); як сніг на голову, брати на зуб, варити воду, сім п’ятниць на тиждень, брати на сміх, цідити крізь зуби, замилювати очі, ні пари з уст, умивати руки, водити за ніс, скинути маску, кіт наплакав та інші.
2.Фразеологічні одиниці – це такі стійкі сполучення слів, які характеризуються смисловою єдністю, але складові частини яких легко виділяються: Це прислів’я та приказки, крилаті вислови: Де тонко, там і рветься. Азбука – до мудрості дорога. Чесне діло роби сміло (Нар. тв.), Перемагать і жить (Тичина), В своїй хаті своя правда, і сила, і воля (Шевченко), Лиш боротись – значить жить (Франко).
3. Фразеологічні сполучення – звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв’язане значення. Наприклад: брати слово, брати участь, бере злість; дати на горіхи (вилаяти когось сильно; провести повчальну бесіду), перепало на горіхи (отримати від когось, не обійтися без покарання); давати (дати) здачі — відповідати ударом на удар, образою на образу; дати решту, забрати решту у касира; складання іспитів; здавання крові.
⠀ Баран, Я., Зимомря, М. (1999). Теоретичні основи фразеології. Ужгород.
⠀ Доленко, М.Т., Дацюк, І.І., Кващук, А.Г. (1987). Сучасна українська мова. К.: Вища школа. Дудик, П.С. (1988). Українська мова. К: Вища школа.
⠀ Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа.
⠀ Олійник, О. (1994). Світ українського слова. – К.: Хрещатик.