Фонологія
Фонологія – розділ мовознавства, що вивчає звуки мови як засіб творення, розпізнавання і розрізнювання морфем, слів і їх форм, тобто функціональні властивості фонем [Ганич, Олійник, с. 323]. Фонологія нерозривно пов’язана з фонетикою. Звуки остаточно формуються у ротовій порожнині. Залежно від участі голосу й шуму звуки поділяються на голосні і приголосні. Голосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу. Приголосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу й шуму або лише шуму. В українській мові 32 приголосні звуки: [б], [в], [г], [г], [д], [д’], [ж], [дж], [з], [з’], [де], [де], [й], [к], [л], [л’], [м], [н], [н], [п], [р], [р’], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [х], [ц], [ц’], [ч], [ш].
Тверді і м’які приголосні – це різні звуки, для позначення яких на письмі використовують ті самі літери: [сад] сад – [с՛ад՛] сядь.
За наявністю або відсутністю пом’якшення (палаталізації) приголосні поділяються на м’які та тверді. Термін палаталізація пояснюється артикуляцією цих приголосних, оскільки пом’якшення виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння (лат. рalatum – тверде піднебіння). Приголосні звуки, схожі за артикуляцією, утворюють пари: дзвінкий – глухий. Наприклад, [б] – [п], [д] – [т], [г] – [х].
Асиміляцією (уподібненням) називається уподібнення одного звука іншому в тому самому слові (найчастіше) або між словами. Наприклад: дзвінкі приголосні перед глухими оглушуються, а глухі під впливом дзвінких звучать дзвінко: вогкий [вохкий], боротьба [бород՛ба], вокзал [воґзал], з тобою [с тобойу]. За напрямом асиміляція буває регресивною та прогресивною. Дисиміляцією – називається заміна одного з двох однакових щодо способу творення приголосних звуків на інший звук, відмінний щодо способу творення: плети – плести.
Фонема – звукові одиниці мови, що їх використовують для розрізнення слів та граматичних форм. Фонема – найпростіша, найменша, внутрішньо неподільна одиниця звукової мови. Оскільки фонема пов’язана із значенням, то як і будь-яка одиниця мови, бере участь у спілкуванні. Сама по собі фонема ні в слові ні поза ним ніякого значення не має, нічого не означає. Вона служить засобом розрізнення лексичного значення слів та форми слова. Наприклад: ріка – рука; ріка – ріки, рікою [Дудик, 1988].
⠀ Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ Дудик, П.С. (1988). Українська мова. К.: Вища школа.
⠀ Селіванова, О.О. (2011) Лінгвістична енциклопедія. Полтава:Довкілля-К.