Мова журналістських текстів
Мова журналістських текстів має свою специфіку, адже головна мета – інформувати. Журналістські тексти належать до публіцистичного стилю, який поєднує в собі елементи всіх стилів сучасної української літературної мови. Тексти мають привертати увагу читача і, відповідно, написані простою зрозумілою мовою. Для об’єктивного висвітлення фактів потрібно чітко, лаконічно та правильно формулювати думки. Основна вимога до мови журналістських текстів – сприйняття цих матеріалів різною аудиторією. Отже, відомі журналісти пропонують деякі прийоми роботи з мовою, які дозволять зробити ваш текст зрозумілим, а читачу отримати задоволення від його читання:
1. Намагайтеся використовувати тільки загальновідомі слова в загальноприйнятих значеннях.
Одне із завдань журналістики – забезпечувати комунікацію між різними професійними і соціальними групами. Усередині кожної з таких груп є своя мова – сленг, в якому використовуються особливі слова або загальновідомі слова з новими значеннями. Стороння людина зрозуміти цей сленг без розшифровки не зможе.
2. Відмовтеся від «безглуздих фраз» та «зайвих слів».
«Безглузді фрази» – це слова, які вживають для зв'язку між пропозиціями чи абзацами вираження, такі як «судячи з усього», «тим часом», «разом з тим», «в значній мірі». Ці фрази служать для імітації логічних зв'язків, але їх використання свідчить саме про відсутність логіки всередині тексту і спробах журналіста скласти написане в єдине ціле. Що ж робити? Використовувати справжні логічні зв'язки. А якщо журналіст відчуває з цим труднощі, значить, він недостатньо розібрався в темі. Особливо часто «безглуздою фразою» починають заключний абзац тексту, прагнучи втиснути туди контекстуальний бекграунд (події, згадка про які дозволить краще зрозуміти центральнa подія матеріалу). Наприклад, як в цьому фрагменті тексту: Тим часом, атакуючи республіканського кандидата, демократи при цьому не можуть зробити аналогічний крок до консолідації.
Насамперед, до «зайвих слів» відносять прислівники при дієслові. Їх можна викреслити, і текст при цьому нічого не втратить. Наприклад, якщо ми напишемо не «будинок згорів дотла», а «будинок згорів», читачеві і так ясно, що трапилося з будинком. Якщо ж ми хочемо підкреслити, як саме відбувалася дія, потрібно не додавати прислівник до дієслова, а шукати відповідне дієслово. Наприклад, не «побіг швидко», а «кинувся бігти», «рвонувся до будинку», «втікав».
Після написання тексту перевірте, чи не «затесались» туди «безглузді фрази» і «зайві слова».
3. Замініть абстрактні (не конкретні) слова на конкретні.
У мові є цілі пласти абстрактних слів. По-перше, це абстрактні поняття. Вони ускладнюють сприйняття тексту, оскільки в голові читача не виникає ніякої картинки. Абстрактні поняття бажано переводити в конкретні приклади. «Науково-технічний прогрес» – абстракція. Ваш мобільний телефон з вбудованою камерою, радіоприймачем, диктофоном і можливістю виходу в Інтернет – наочна ілюстрація. Ще наочніше будуть два мобільних телефони – сучасний і п'ятирічної або десятирічної давності [Текст-період.].
Другий вид абстрактних слів створюється штучно. Це слова з мови чиновників, так звані канцеляризми. За допомогою яких чиновники маніпулюють громадянами, пом'якшуючи проблеми і створюючи видимість їх вирішення. Наприклад, фраза «Проведено ямковий ремонт дорожнього покриття» виглядає цілком благородно: недолік був, але його усунули. Однак, якщо ми скажемо те ж саме звичайною мовою: «Ями на дорозі засипали асфальтовою крихтою», – враження виявиться зовсім іншим. Щось для ремонту дороги зробили, але дуже скоро дорога знову буде в ямах.
Переводити мову чиновників на мову звичайних людей – один з обов'язків журналіста. Пошук же найбільш точного слова для позначення того, що відбувається – те, в чому потрібно постійно вдосконалюватися.
Третій тип абстрактних (або не конкретних) слів – якісні прикметники, від яких утворюється вищий та найвищий ступінь порівняння. Наприклад, «великий», «маленький», «веселий», «сумний», «добрий», «поганий». Жодне з перерахованих слів не надає висловлюванню конкретики.
4. Уникайте субстантивації і приєднуваних дієслів. Наприклад, читання, роблення, малювання, рух, відстеження. У журналістських текстах ці слова сприймаються погано, оскільки вони більше вказують на абстрактне, ніж на конкретне. Приєднувані дієслова – це дієслова, які використовуються в комбінації з іменником і не мають власного значення. Наприклад, «прийняти рішення» або «зробити заяву». Кожну з цих фраз можна замінити одним словом – «вирішити», «заявити». Ось ці слова і потрібно використовувати, уникаючи ситуацій, коли слово місце в тексті займає, а значення не має [Текст-період].
5. Контролюйте «територію слова». Однокореневі слова не повинні знаходитися в тексті близько одне до одного. Якщо хочемо створити певний стилістичний ефект, тоді вживаємо повторення, яке було задуманo раніше.
6. Синоніми: для дієслів – бажані, для іменників – небезпечні. Цей прийом виникає з попереднього. Якщо ми описуємо дію, то використовуємо різні дієслова: наприклад, рвонувся, кинувся, побіг, кинувся. Синоніми для дієслів не тільки допустимі, але і бажані, оскільки дозволяють показати різні відтінки дії, знайти найбільш точне слово для опису того, що відбувається. З синонімами ж для іменників все набагато складніше. З одного боку, їх теж легко підібрати. Наприклад, міністр, чиновник, держслужбовець, відповідальна особа, начальник, керівник, глава. Але, з іншого боку, якщо ми напишемо в одному реченні «міністр», в іншому – «чиновник», а в третьому – «держслужбовець», читачеві буде дуже легко збитися і зрозуміти, про кого саме йде мова. Щоб не виникало такої плутанини, синоніми для іменників краще не вживати. А щоб дотримати «територію слова», можна користуватися таким чергуванням: «посаду і прізвище» – «посаду» – «прізвище» – «особовий займенник». В такому випадку розуміння буде однозначним. Якщо посада людини загальновідома, досить вказувати або тільки її, або тільки прізвище. Наприклад, всім буде зрозуміло, про кого йде мова, якщо ми напишемо «Римський Папа» або «Борис Джонсон». Також потрібно враховувати, що синоніми мають різне оціночне забарвлення. Наприклад, людей, що ведуть збройну боротьбу проти влади, можна назвати і бунтівниками, і партизанами, і бойовиками. Суть не міняється, але перше слово нейтральне, друге – позитивне, третє – негативне.
7. Контролюйте оптимальну кількість однорідних членів.
8. Використовуйте потрібну заставу (правильно вживайте активний та пасивний стан дієслів).
9. Контролюйте довжину пропозицій.
Іноді журналістам радять будувати речення якомога коротшими. Наприклад, у найпопулярнішій в Німеччині газеті Bild середня довжина пропозиції – чотири слова. В американському інформаційному агентстві UPI виявили таку залежність між читабельністю тексту і середньою довжиною пропозицій в ньому:
• до 8 слів – дуже легко читається;
• 8-11 слів – легко;
• 12-14 слів – порівняно легко;
• 15-17 слів – середньо;
• 18-21 слово – порівняно важко;
• 22-25 слів – важко;
• більше 25 слів – дуже важко читається [4].
Втім, це не означає, що довгі речення не можна використовувати взагалі. Навпаки, з міркувань ритму короткі речення слід чергувати з довгими. Крапка в кінці речення нагадує знак «Стоп» на дорозі. Якщо такі знаки стоять занадто часто, це почне дратувати. Як в цьому уривку: «На дорозі потрібні відрізки. Довгі і прямі. Де можна розігнатися». Порівняйте з цією пропозицією: «На дорозі потрібні довгі і прямі відрізки, де можна розігнатися». Другий варіант читається набагато легше.
10. Яскравість мови повинна бути обернено пропорційна яскравості теми.
Якщо те, що відбувається говорить саме за себе, його потрібно описувати максимально просто, без використання якихось особливих слів і стилістичних конструкцій. Отже, десять прийомів для тих, хто пише текст:
1. Намагайтеся використовувати тільки загальновідомі слова в загальноприйнятих значеннях.
2. Відмовтеся від «безглуздих фраз» та «зайвих слів».
3. Замініть не конкретні (абстрактні) слова на наочні.
4. Уникайте субстантивів і приєднуваних дієслів.
5. Контролюйте «територію слова».
6. Синоніми: для дієслів – бажані, для іменників – небезпечні.
7. Контролюйте оптимальну кількість однорідних членів.
8. Використовуйте потрібну заставу.
9. Контролюйте довжину пропозицій.
10. Яскравість мови повинна бути обернено пропорційна яскравості теми.
⠀ Майстер-клас. Міркування тридцять четверте. URL: http://smitrich.livejournal.com/860489.html
⠀ Яцимірська М. Культура мови журналіста (2017). Львів. Електронний ресурс// – Режим доступу: https://journ.lnu.edu.ua/wp-content/ uploads /2020 /11/ Posibnyk_pdf.pdf
⠀ Електронний ресурс// – Режим доступу: https://stud.com.ua/129670/ zhurnalistika/mova_zhurnalistskih_tekstiv