Етнолінгвістика

Етнолінгвістику вважають маргінальною галуззю лінгвістики, яка об’єктом своїх досліджень тяжіє до етнології, культурології та психолінгвістики. Етнолінгвістика вивчає віддзеркалення у мові та мовленні особливостей етнічної свідомості, менталітету, характеру, а також духовної культури народу [Селіванова, с. 163]. У широкому значенні етнолінгвістика є комплексною дисципліною, яка досліджує весь план і зміст культури, народної психології та міфології незалежно від засобів та способів їхнього формального втілення (слово, предмет, обряд, зображення тощо). У вузькому розумінні етнолінгвістика вважається етнолінгвістичним напрямом у лінгвістиці та спрямовує мовознавця на вивчення співвідношення мови й духовної культури, мови й народного менталітету, мови й народної творчості тощо. Вектор своїх досліджень етнолінгвістика спрямовує не лише на вивчення особливостей мови, а й інші форми прояву колективної свідомості, народного менталітету, картини світу, чинна в етносі чи соціумі як сприйняття людиною навколишньої дійсності, а також її категоризації та інтерпретації.

Джерела:

⠀ Демьянков, В.З. (1986). Новые тенденции в американской лингвистике 1970-1980-х гг. Изв. АН СССР, сер. ЛиЯ. Т. 45. № 3.