Гіпертекст
Багатогранність сутності поняття “гіпертекст” зумовлює множинність підходів до його трактування. Відтак гіпертекст розглядають [Селіванова, с. 85]: - як особливий метод побудови інформаційних систем, що забезпечує безпосередній доступ до інформації на підставі логічного зв’язку між її боками та гіперпосилань на зовнішні інформаційні ресурси; - систему представлення текстової та мультимедійної інформації у вигляді мережі текстових та інших файлів, побудованої на принципах нелінійної, асоціативно-фрагментарної та сіткової презентації інформації; - особливий універсальний інтерфейс, що вирізняється високим ступенем інтерактивності посиланнями на зовнішні інформаційні ресурси. Гіпертекст вважають складним лінгвоінформаційним утворенням, існування якого можливе в кіберсередовищі, яке має навігаційний апарат, оформлений через гіперпосилання і мовне / немовні “лінки”, які актуалізують такі текстові категорії, як зв’язність та цілісність [Попов, с. 171]. Це модель організації електронного тексту, яка вирізняється специфічною структурованістю і розгалуженою системою програмно підтримуваних внутрішньотекстових і міжтекстових переходів та передбачає можливість читацького інтерактивного впливу на послідовність відтворення композиційних одиниць [Дєдова, с. 11].
Виокремлюють наступні типи гіпертекстових систем:
бібліотечні (з можливістю редагування блоків та коментарем);
аналітичні проектування багаторівневих стадій і шляхів розв’язання питань);
довідкові (перегляд значних масивів інформації для пошуку необхідних даних;
експериментальні (креативний потенціал).
Гіпертекст характеризується неієрархічністю, дисперсністю структури, множинністю віртуальних структур, іманентністю, відкритістю, мультилінійністю, неоднорідністю та мультимедійністю [Селіванова, с. 86]. За способами побудови розрізняють ієрархічні, сіткові, статистичні та динамічні гіпертексти.
⠀ Дедова, О.В. (2008). Теория гипертекста и гипертекстовые практики в Рунете. М.: МАКС Пресс. 284 с. Попов, Е.А. (2015). Подходы к изучению гипертекста. Вестник Ленинградского государственного университета им. А. С. Пушкина. № 1. С. 167–171. Селіванова, О.О