Час

1. Час – фундаментальне поняття людського мислення, яке відображає мінливість світу, процесуальний характер його існування, наявність у світі не тільки «речей» (об’єктів, предметів), але і подій.
2. Час – форма існування матерії, що виражає порядок зміни об'єктів і явищ дійсності.

Як фізичну величину час здебільшого позначають літерою t, проміжок часу – літерою τ. Одиницею вимірювання часу в системі SI є секунда. У класичній фізиці час – неперервна величина, завжди апріорна характеристика світу, нічим не зумовлена. За основу для вимірювання береться якась послідовність подій, про які вважається достовірно відомим, що вони відбуваються через рівні інтервали часу, тобто періодично. На цьому принципі й засновані годинники. Така сама роль часу й у квантовій механіці: попри квантування майже всіх величин, час залишається зовнішнім, неквантованим параметром. В обох випадках «швидкість плину часу» не може від чого-небудь залежати, тому є сталою.
У спеціальній теорії відносності ситуація кардинально змінюється. Час сприймається як частина єдиного простору-часу і, отже, не може не змінюватися у випадку його перетворень. Можна казати, що час стає четвертою координатою, щоправда, на відміну від просторових координат, вона має протилежну сигнатуру.

Джерела:

Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів/ за ред. В.В. Дубічинського. – Х.:ВД «ШКОЛА», 2009. 949c.

Словник української мови online. Томи 1-12 https://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=1&page=0

Dovidka.biz.ua https://dovidka.biz.ua/