Фон
1. Фон – одиниця рівня гучності звуку.
2. Фон – це логарифмічна одиниця для оцінки рівня гучності звуку. Шкала фонів від шкали децибел відрізняється тим, що в ній значення гучності корелюються із чутливістю людського слуху на різних частотах.
Рівень гучності у фон визначається як десятковий логарифм відношення вимірюваного звукового тиску до звукового тиску р0 стандартного чистого тону частотою 1000 Гц на порозі чутності (р0 = 2⋅10-4 дин/см2 = 2⋅10-5 Н/м2). Для чистого тону фон збігається з децибелом.
У чистого тону із частотою 1000 Гц рівень у фонах чисельно дорівнює рівню в децибелах, для інших частот використають виправлення з таблиці або спеціального графіку – кривих рівних гучностей, що являє собою стандартизоване (ISO 226) сімейство кривих, називаних також ізофонами.
Наприклад, якщо синусоїдальна хвиля частотою 100 Гц створює звуковий тиск з рівнем 60 дБ, то, провівши прямі, що відповідають цим значенням на діаграмі, знаходимо на їхньому перетинанні ізофону, що відповідає рівню гучності 50 фон, – виходить, даний звук має рівень гучності 50 фон.
Енциклопедія сучасної України https://esu.com.ua/
Google Arts and culture https://artsandculture.google.com/entity/m0bdnb?hl=uk
Вакуленко М.О., Вакуленко О.В. Фізичний тлумачний словник. – Київ: ВПЦ „Київський університет", 2008. 700c.