Флюс
1. Флюс – воскоподібна речовина, яка використовується при з'єднаннях пайкою. Дозволяє припою розтікатися по місцях контакту (виводів електронних компонентів або провідників) і тим самим забезпечує надійний контакт.
2. Флюс – це речовина, що додається до розплавленого металу для видалення його окисів і сторонніх шлаків, чи під час паяння для запобігання окиснення поверхні металу.
Залежно від складу флюси бувають основні, кислі та глиноземисті. Оскільки здебільшого пуста порода руд кремнеземиста, то найбільш широко застосовують основний флюс, тобто матеріали, які містять оксиди кальцію та магнію.
У доменному виробництві як основний флюс застосовують вапняк, який є природною формою мінералу кальциту – CaCO3. Разом зі звичайним вапняком широко застосовується доломітизований вапняк, що є сумішшю кальциту і доломіту CaCO3,MgCO3.
Кислі флюси застосовуються при високому вмісті в пустій породі залізняку оксидів кальцію й алюмінію. Як кислі флюси використовується залізняк з кремнеземистою пустою породою. Дуже рідко, при необхідності підвищити вміст Al2O3 в шлаку, застосовується глиноземистий флюс, для чого використовується також бідний залізняк з глиноземистою пустою породою.
Гончаренко Б.М Електроніка та мікросхемотехніка, тлумачний словник – глосарій [Електронний ресурс]: для здобувачів освітнього ступеня «бакалавр» спец. 151 «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології» освітньо-професійної програми «Автоматизація т 15c.
Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів/ за ред. В.В. Дубічинського. – Х.:ВД «ШКОЛА», 2009. 903c.
Словник. ЮА https://slovnyk.ua/