Суперпарамагнетизм
1. Суперпарамагнетизм – це форма магнетизму, яка з'являється в малих феромагнітних або феримагнітних наночастинках.
2. Суперпарамагнетизм – квазіпарамагнітна поведінка систем із сукупності дуже малих феро- або феримагнітних частинок, яка полягає в тому, що частинки переходять в однодоменний стан з однорідною самочинною намагніченістю по всьому об'єму частинки.
У досить малих наночастинок намагніченість може випадково змінювати напрямок під впливом температури. Типовий час між двома перевертаннями називається часом релаксації Нееля. За відсутності зовнішнього магнітного поля, коли час, що використовується для вимірювання намагніченості наночастинок, набагато більше, ніж час релаксації Нееля, їх намагніченість виявляється в середньому дорівнює нулю; кажуть, що вони перебувають у суперпарамагнітному стані. У цьому стані зовнішнє магнітне поле здатне намагнічувати наночастинки, подібно до парамагніту. Проте їхмагнітна сприйнятливість набагато більша, ніж у парамагнітів.
Зазвичай будь-який феромагнітний або феримагнітний матеріал зазнає переходу в парамагнітний стан вище температури Кюрі. Суперпарамагнетизм відрізняється від цього стандартного переходу, оскільки він відбувається нижче температури Кюрі матеріалу.
Суперпарамагнетизм виникає в наночастинках, які є однодоменними, тобто складаються з одного магнітного домену. Це можливо, коли їх діаметр менше 3–50 нм, залежно від матеріалів. У цьому випадку вважається, що намагніченість наночастинок є єдиним гігантським магнітним моментом, сумою всіх окремих магнітних моментів, які несуть атоми наночастинки. Ті, хто в області суперпарамагнетизму, називають це «макро-спіновим наближенням».
Словник іншомовних слів https://www.jnsm.com.ua/sis/
Вакуленко М.О., Вакуленко О.В. Фізичний тлумачний словник. – Київ: ВПЦ „Київський університет", 2008. 632с.
Наука та технологія https://sites.google.com/site/naukatatehnologia/