Стійкість
1. Стійкість – здатність системи зберігати поточний стан при впливі зовнішніх впливів, зокрема стабільність намагніченості або стійкість намагніченості, її збереження за величиною та напрямком при різних зовнішніх впливах (магнітні поля, пружні деформації, температура та ін.).
2. Стійкість – це міра того, наскільки ймовірно, що об’єкт перекинеться при штовханні або переміщенні.
Стійкість конструкції відноситься до одного з видів конструкційної міцності.
Традиційні розрахунки на міцність та жорсткість в опорі матеріалів передбачають, що між зовнішніми силами та спричиненими ними внутрішніми силами пружності рівновага є стійкою. Але це трапляється не завжди.
Пружна рівновага буде стійкою, якщо деформоване тіло при будь-якому відхиленні від стану рівноваги намагається повернутися до стану рівноваги і повертається до нього після припинення зовнішнього впливу. Пружна рівновага буде нестійкою, якщо деформоване тіло, виведене з неї продовжує деформуватися в напрямі наданого йому відхилення і після припинення зовнішньої дії у вихідний стан не повертається. Між цими двома станами рівноваги існує перехідний стан, що зветься критичним, при якому деформоване тіло перебуває у байдужій рівновазі.
Стан тіла, яке перебуває на границі стійкої і нестійкої рівноваги, називається критичним, а величина сили, яка спричиняє такий стан – критичною силою і позначається Pкр. Можна стверджувати, що досягнення навантаженням критичних значень рівнозначно руйнуванню конструкції, оскільки нестійка форма рівноваги буде втрачена, що приведе до необмеженого зростання напружень і деформацій. Особлива небезпека руйнування в результаті втрати стійкості полягає у тому, що, як правило, вона відбувається раптово і при значеннях напружень далеких від допустимих.
Omega Company https://www.omega.com/en-us/resources/
Енциклопедія сучасної України https://esu.com.ua/
Опір матеріалів. Підручник /Г. С. Писаренко, О. Л. Квітка, Е. С. Уманський. За ред. Г. С. Писаренка — К.: Вища школа,1993 232c.