Сила
1. Сила – векторна фізична величина, яка є мірою інтенсивності впливу на певне тіло інших тіл, а також полів. Прикладена до масивного тіла сила є причиною зміни його швидкості або виникнення у ньому деформацій. Сила як векторна величина характеризується модулем, напрямком і «точкою» прикладання сили.
2. Сила – це фізичне явище, здатне змінювати швидкість руху, руху та / або структури (деформації) тіла відповідно до заданої точки застосування, напрямку та інтенсивності.
Якщо на певне тіло діють інші тіла, то ця дія (взаємодія) проявляється в збереженні стану відносної рівноваги тіла, у зміні форми та розмірів тіла (тіло деформується), або/та у зміні швидкості тіла (тіло рухається з прискоренням). У першому випадку маємо статичний прояв сили, у другому – динамічний. Виходячи з цього можливі два способи визначення сили: за деформацією тіла (наприклад, пружини) і за прискоренням, отриманим тілом.
Сила є векторною величиною – крім числа, що позначає більшу чи меншу дію, вона характеризується ще й точкою прикладання та напрямком дії. Властивості вектора сили можуть залежати від прийнятої моделі тіл. Так, в механіці абсолютно твердого тіла дія сили не залежить від точки прикладання. В цьому розділі механіки сила є ковзним вектором.
Силу здебільшого позначають латинською літерою F. Сили вивчаються в розділах механіки, які називаються динамікою і статикою. Динаміка вивчає питання, пов'язані з рухом тіл під впливом сил, а в статиці розглядаються умови рівноваги нерухомих тіл.
Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів/ за ред. В.В. Дубічинського. – Х.:ВД «ШКОЛА», 2009. 796c.
Словник української мови online. Томи 1-12 https://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=1&page=0
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. 76c.