Навігація
Навіга́ція – це галузь знань про керування транспортним засобом для спрямування його до цілі. Використовується у водному,наземно-повітряному й повітряному середовищах, а також останнім часом і в космічному просторі.
Задачі навігації полягають у забезпеченні точного, своєчасного та безпечного плавання корабля, виконанні необхідних розрахунків для маневрування. До навігації також відносять засоби визначення координат, вимір напряму та відстані на морі, шляхи вибору та відображення курсу корабля на карті, вирахування шляху судна, визначення його положення в морі за береговими, небесними та підводними орієнтирами, оцінка похибки навігаційних приладів.
У навігації використовуються геотехнічні, радіотехнічні, світлотехнічні, астрономічні та інші засоби.
Багато віків термін «навігація» означав тільки вищевказані значення. У XX ст., внаслідок розвитку науки і техніки, появи повітряних суден, космічних кораблів — нових об'єктів навігації, виникли нові значення терміну. Тепер, в загальному значенні, навігація – процес керування деяким об'єктом (в тому числі інформаційним), який має властиві йому методи пересування в певному просторі. У навігації можна виділити такі дві складові:
• теоретичне обґрунтування й практичне застосування методів керування об'єктом;
• маршрутизація (її вид – маршрутизація в інформаційних мережах), вибір оптимального шляху проходження об'єкта в просторі.
Великий тлумачний словник української мови https://slovnyk.ua/
Навігація. Основи визначення місцеположення та скеровування / Б. Гофманн-Велленгоф, К. Легат, М. Візер ; пер. з англ. за ред. : Я. С. Яцківа ; літ. ред. : О. Є. Смолінська. — Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2006. 17-18c.