Магнітодіелектрик

Магнітодіелектрик – це пластична маса, в якій зв’язуючим є діелектрик (полістирол, бакеліт, нітролаки, скло тощо), а наповнювачем – магнітом’який феромагнетик у вигляді порошку із розмеленого альсиферу, пермалою, карбонільного заліза, магнетиту.

Магнітодіелектрики одержують пресуванням. Завдяки ізоляції між феромагнітними частинками магнітодіелектрики мають великий питомий електричний опір і тому їх використовують при високих частотах (0,1...100 МГц). З іншого боку, наявність проміжків між частинками різко знижує магнітну проникливість матеріалу (у магнітодіелектриків r = 10...250), але робить її практично незалежною від напруженості магнітного поля. З магнітодіелектриків виготовляють кільцеві, циліндричні, броньові осердя для роботи в слабких магнітних полях звукових та надзвукових частот (індукція насичення магнітодіелектриків не вища 0,3...0,4 Тл ), до яких ставиться вимога високої магнітної стабільності. Наприклад, магнітодіелектрики використовуються для виготовлення вимірювальних трансформаторів, апаратури високочастотної телефонії, радіоапаратури.

Джерела:

Encyclopedia Titanica https://uk.encyclopedia-titanica.com/

Матеріали методичного забезпечення лабораторних робіт ЕТМ-2 з дисциплін ―Електротехнічні матеріали‖, ―Електроматеріалознавство‖, ―Електротехнічні та конструкційні матеріали‖, ―Електротехніка та електроніка‖, ―Теоретичні основи електротехніки. Спецрозділи‖ 11с.