Колектор

1. Колектор –
збірний або розподільчий пристрій для поєднання низки транспортних або технологічних потоків з однойменними й однорідними продуктами чи агентами (суспензією, рідиною, газом).
2. Колектор – це ділянка напівпровідникового приладу з низькою питомою електричною провідністю, призначенням якої є екстрагування носіїв заряду з базової області.

Колектор – це частина електричної машини, яка обертає механічний перетворювач частоти, що приєднує по черзі до нерухомого електричного ланцюга групу секцій обмотки якоря електричної машини. Нерухливою частиною колектора є електротехнічні щітки, приєднані через щіткотримач до нерухомого електричного ланцюга.
Колектор нагадує собою тіло, що обертається, що складається з ізольованих мідних пластин з приєднаними секціями якірної обмотки. Колектори бувають циліндричні та дискові. Пластини ізолюються один від одного міканітовими прокладками, закріпленими двома конусними шайбами. Ці шайби кріпляться втулкою і кільцевою гайкою і лише рідко - за допомогою шпильок. У машинах з малою потужністю пластини запресовуються в пластмасу, а в машинах потужністю понад 25 кВт і при швидкості обертання більше 3000 об/хв – за допомогою сталевих бандажних кілець, насаджених на циліндричну або конічну втулку. У великих електричних машинах колектор може бути подвійним або потрійним, тоді пластини з'єднуються провідними перемичками.

Джерела:

Білецький В. С., Орловський В. М., Вітрик В. Г. Основи нафтогазової інженерії. Харків: НТУ «ХПІ», Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2018. 87с.

ДСТУ 2449-94 Прилади напівпровідникові. Терміни та визначення.

Энциклопедия Техники https://enciklopediya-tehniki.ru/