Сталість

Сталість (розвитку) - збалансованість забезпечення теперішніх потреб і можливостей дляприйдешніх поколінь задовольняти свої потреби

Загальний рівень сталості розвитку визначають як систему економічних, соціальних та екологічних показників. Так, економічна складова характеризує збільшення обсягу виробництва від підвищення ефективності. Соціальна складова визначається через досягнення максимальної зайнятості населення, підвищення стандартів життя, соціальної захищеності. Екологічна – характеризує ступінь збереження природного середовища та раціональності використання природних ресурсів.
Забезпечення сталості розвитку, як процес, передбачає загальне керування всіма підсистемами, координування їх напрямів та темпів розвитку. Метою забезпечення сталості розвитку є досягнення через систематизацію діяльності та підтримання оптимального для актуальних ринкових умов рівня рентабельності капіталу та виробництва .
Інтегрований підхід до сталого розвитку виражається в інтегруванні окремих складових сталого розвиткуодна в одну, у результаті чого формується перелік ключових напрямів:
1. Соціально-економічна складова: працевлаштування, підвищення кваліфікації, регіональна та місцева економіка, підприємницька діяльність, соціальнесубсидіювання.
2. Соціально-екологічна складова: здоров'я та безпека, зміна клімату, антикризове управління, стійкістьбізнесу.
3. Еколого-економічна складова: ефективне використання ресурсів, енергоефективність та рециклінг(повторне використання).

Джерела:

⠀ Комісаренко, Є. М. (2014). Моніторинг системи сталості розвитку аграрних підприємств.Вісник ХНАУ. Серія : Економічні науки, № 5, С. 124-129 (С. 125).

⠀ Мельник, Л. (2015). Реалізація концепції сталого розвитку: місце та роль підприємства. Схід, № 8(140), С. 35-40 (с. 36-37)