Освітленість

1. Освітленість – це ступінь освітлення якої-небудь поверхні, простору.
2. Освітленістю називається відношення світлового потоку, який падає на деяку ділянку поверхні, до площі цієї поверхні.

Щоб визначити, як освітлена поверхня, уведено фізичну величину освітленість. Освітленість позначають E і вимірюють люксами (лк). Один люкс – це освітленість пластинки, розташованої на відстані 1 м від точкового джерела світла силою 1 кд, коли світло від джерела падає на пластинку перпендикулярно.
Для вимірювання освітленості використовують спеціальні прилади, які називають люксметрами. Світлочутливим елементом таких приладів є фотоелемент.
У разі віддалення від джерела освітленість зменшується. Розрахунки й досліди показують, що для точкового джерела світла освітленість E прямо пропорційна силі світла I джерела світла й обернено пропорційна квадратові відстані R до джерела:
E = I/(R^2)
Це співвідношення було встановлено на початку 17-го століття німецьким фізиком і астрономом Йоганном Кеплером.
Світло, що проходить крізь переріз S піраміди на одиничній відстані від джерела, проходить крізь площу 4S на подвоєній відстані, крізь площу 9S – на потроєній відстані тощо. А це й означає, що освітленість спадає обернено пропорційно квадратові відстані до джерела.
Наведений вираз для освітленості справедливий лише за умови, що джерело світла можна вважати точковим, тобто коли його розміри дуже малі порівняно з відстанню до нього.

Джерела:

Великий тлумачний словник української мови https://slovnyk.ua/

Фізика для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням фізики : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закладів / Т. М. Засєкіна, Д. О. Засєкін. — К. : УОВЦ «Оріон», 2017. 58с.

Універсальний словник-енциклопедія. https://slovnyk.me/