Ом

Ом – це одиниця електричного опору; опір провідника, в якому тече струм в 1 Ампер при напрузі 1 Вольт на кінцях провідника. Від прізвища німецького фізика Г.-С. Ома.

Один ом дорівнює опору провідника, на кінцях якого виникає напруга один вольт при силі струму один ампер за умови, що в провіднику не виникає жодної електрорушійної сили.
1 Ом = 1 В/А = 1 м²·кг·с−3·А−2.
Оберненою одиницею є сименс: 1 См = 1 Ом−1. Крім активного опору у омах вимірюються реактивний опір та імпеданс.
Ом є похідною одиницею системи SI і не вимагає для свого визначення еталона. Однак, історично еталони Ома існували. Починаючи з 1990-х років для точного калібрування фізичних приладів використовується стала фон Клітцинга, величина з розмірністю опору, складена з фундаментальних фізичних констант. Її значення дорівнює 25812.807557(18) Ом. Обернена до неї величина має фізичне значення провідності, яку забезпечує один носій заряду.

Джерела:

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. 691с.

Фізика для бакалаврів http://physics.zfftt.kpi.ua/mod/book/view.php?id=297&chapterid=344

Енциклопедія сучасної України https://esu.com.ua/