Напруження

1. Напруження – міра інтенсивності внутрішніх сил, що виникають у здеформованому тілі під впливом різноманітних факторів. Механічне напруження в точці тіла визначається як вектор внутрішніх сил, що діють на одиницю площі даної елементарної площадки.
2. Напруження – це величина тиску або розтягання, що виникає в твердому тілі внаслідок зовнішніх впливів (сили, температури і т. ін.)

Напруженість електричного поля – векторна характеристика електричного поля, сила, що діє на нерухомий у даній системі відліку одиничний заряд. При цьому вважається, що внесення заряду в зовнішнє поле Е не змінює останнього. Електричне поле, яке створюється системою нерухомих зарядів, є суто потенціальним. Електричне поле випромінювання, у т. ч. поле в поперечних електромагнітних хвилях, є суто вихровим.
Напруженість магнітного поля – аксіальний вектор Н(r,t), який визначає, поряд із вектором магнітної індукції В(r,t), властивості макроскопічного магнітного поля.

Джерела:

ДСТУ 2825-94 Розрахунки та випробування на міцність. Терміни та визначення основних понять.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. 163с.

Енциклопедія сучасної України https://esu.com.ua/ 357-358с