Стабілізатор

1. Пристрій, прилад, що надає стійкої рівноваги тілу, яке рухається.
2. Пристрій, апарат, який використовують для підтримання сталості певної величини, характеристики, ступеня вияву чого-небудь.
3. Речовина, яка затримує зміну властивостей іншої речовини.
Обтічна просторова конструкція, аналогічна крилу, що піднімається над вержньою палубою чи надбудовою і призначена для забезпечення поздовжньої стійкості суден иа підводних крилах та повітряній подушці.
Модифікатор, що уповільнює дію затвердівача.

Продуктаборечовина, якасповільнюєокислення, деструкціютаіншіперетворенняплівкоутворювачабезпогіршеннявластивостейяксамоголакутаемалі, такіпокриттянаїхоснові. Стабілізатори не повинні сповільнювати плівкоутворення та змінювати колір плівки.

Джерела:

Словник української мови в 11 томах / Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР / гол. ред. кол. І. К. Білодід. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. 134 058 реєстрових одиниць., електронний ресурс: inmo.org.ua

ДСТУ 2337-94Елементи металевого корпусу надводних кораблів і суден конструктивні. Терміни та визначення.

ДСТУ 2241-93 Мaтepіaли композитні стеклопластики.Тepміни тa визначення.

ДСТУ 2510-94 Покриття лакофарбові. Терміни та визначення.