Електромагніт

Пристрій, що набуває магнітних властивостей під час проходження по його котушці електричного струму.
Магніт, що потребує струму для підтримання магнітного поля.

Електромагні́т— пристрій, що створює магнітне поле під час проходження електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обмотки і феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму. У електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.

Джерела:

Словник української мови в 11 томах / Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР / гол. ред. кол. І. К. Білодід. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. 134 058 реєстрових одиниць., електронний ресурс: inmo.org.ua

ДСТУ 2815-94 Електричні й магнітні кола та пристрої терміни та визначення.

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.