Провідник

Провідник — матеріал, що проводить світло або електрику. Для провідника характерні високі тепло- або електропровідність. Найчастіше провідник є речовиною, яка має багато вільних електронів (метали). Діелектрики, типу скла чи кераміки, мають мало вільних електронів.
Провідник – речовина, яка має суттєву електропровідність внаслідок присутності в ній вільних зарядів.

Якщо спробувати наелектризувати тертям металевий стрижень, утримуючи
його в руці, то виявиться, що це неможливо. Річ у тім, що метали — це
речовини з безліччю вільних електронів, які легко переміщуються по всьому об’єму металевого тіла. Такі речовини називають провідниками.
Метали — найкращі провідники електричного струму. Під час проходження електричного струму через металеві провідники їхня маса і хімічний склад не змінюються — атоми металу не переносять електричний струм. У металах це роблять вільні електрони. Валентні зони металів заповнені тільки частково. У них багато незаповнених електронних станів, що дозволяє електронам рухатися в кристалічній ґратці. При дії на провідники зовнішнього електричного поля частина металу, що розміщена ближче до позитивного заряду, який створює електричне поле, набуває негативного заряду, протилежна частина заряджена позитивно. Такий ефект пояснюється електростатичною індукцією.

Джерела:

Будіщев М. С. Електротехніка, електроніка та мікропроцесорна техніка. Підручник. — Львів: Афіша, 2001 53с.

ДСТУ 2843-94. Електротехніка. Основні поняття. Терміни та визначення. Чинний від 1995-01-01. – Київ: Держспоживстандарт України, 1995. 13с.

Фізика : підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / [В. Г. Бар’яхтар,Ф. Я. Божинова, С. О. Довгий,О. О. Кірюхіна] ; за ред. В. Г. Бар’яхтара,С. О. Довгого. — Х. : Вид-во «Ранок», 2016. 113с.