Конденсатор
1. Прилад для нагромадження електричних зарядів, що складається з двох або кількох провідників, ізольованих один від одного.
2. Апарат, у якому відпрацьована пара будь-якої рідини охолоджується й перетворюється на цю рідину.
Теплообмінний апарат для конденсації пари робочих середовищ.
Пристрій, основною властивістю якого є електрична ємність.
Конденсáтор (англ. capacitor; нім. Kondensator m) — системаздвохчибільшеелектродів (обкладок), якірозділенідіелектриком, товщинаякогоменшаупорівняннізрозміромобкладок. Такасистемамаєвзаємнуелектричнуємністьіздатназберігатиелектричнийзаряд.
Конденсатор є пасивним електронним компонентом і широко застосовується в електронних схемах для блокування постійного струму, пропускаючи змінний струм.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
ДСТУ 2359-94 Апарати, механiзми, ємкостi суднових систем i систем суднових енергетичних установок.Терміни та визначення.
ДСТУ 2815-94 Електричні й магнітні кола та пристрої. Терміни та визначення.