Ізолятор

1. Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик.
2. Виріб для ізоляції та кріплення дроту.
3. Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо.
Конструкція, призначена для електричної ізоляції та механічного кріплення електроустаткування або його окремих частин, які мають різні електричні потенціали.

Виріб, який використовується для електричної ізоляції та механічного кріплення електричних пристроїв, що знаходяться під різними потенціалами.
Компонент, призначений для ізоляції та механічного кріплення провідника.

Джерела:

Словник української мови в 11 томах / Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР / гол. ред. кол. І. К. Білодід. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. 134 058 реєстрових одиниць., електронний ресурс: inmo.org.ua

ДСТУ 2648-94 Ізолятори електротехнічні. Терміни та визначення.

ДСТУ 3006-95 З'єднувачі низькочастотні на напругу до 1500 в і комбіновані. Терміни та визначення.

ДСТУ 2815-94 Електричні й магнітні кола та пристрої. Терміни та визначення.