Радіація (теплова)

Випромінювання, зокрема електромагнітної енергії, яким-небудь тілом.
РАДІАЦІЯ– йонізуюче випромінювання, променевисилання яким-небудь тілом, напр.,
Сонцем (с о н я ч н а р а д і а ц і я ) чи іншим джерелом. Під Р. розуміють потоки елементарних частинок і квантів, проходження яких через речовину викликає її йонізацію. Це електрони, позитрони, протони, нейтрони та ін. елементарні частинки, а також атомні ядра і електромагнітне випромінення гамма-, рентгенівського і оптичного діапазонів.
Випромінення, яке включає як електромагнітні хвилі, так і частинки з високою енергією, що здатні викликати процеси йонізації в опромінюваному матеріалі.

Р. може бути природного (косм. радіація, радіація, обумовлена альфа-, бета- і гамма- випромінюванням числен. радіонуклідів, розсіяних у земних породах, воді підзем. джерел, річок, морів і океанів, у повітрі, а також тих, що входять до складу живих організмів) та штуч. походження, спричинена дією спец. тех. пристроїв. Радіац. опромінення спричиняє більш-менш стійкі зміни властивостей твердого тіла — радіац. ушкодження. Перевищення максимально допустимого рівня індивід, ефективної дози опромінення людини може призвести до її смерті або ушкодження здоров'я. В Україні радіаційний захист регулюють Закони «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (1995), «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» (1998).

Джерела:

Словник української мови: в 11 томах. Том 8, 1977. — Стор. 429.

Мала гірнича енциклопедія, т. 3 / За редакцією В.С.Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004.

Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008.

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985