Мовлення

Мовлення – процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу. Мовлення є формою існування живої мови, у мовленні мова функціонує і в процесі функціонування перебуває в постійному розвитку. Мова і мовлення взаємно нерозривно пов’язані між собою. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення – явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж часткове, окреме, індивідуальне щодо мови. Це одна з багатьох форм загального, що виникає у процесі спілкування в устах окремих осіб у різних життєвих обставинах. Основою всякого мовлення є елементи мови, але разом з тим у мовленні можуть бути (і здебільшого є) й такі елементи, яких у мові немає, бо кожна людина є не тільки носієм певної мови, а і її творцем. Щоправда, абсолютна більшість того індивідуального, що народжується у мовленні, зразу ж гине, виконавши свою функцію в конкретному акті мовного спілкування, або залишається індивідуальною приналежністю його творця. Приналежністю мови стає лише те, що знаходить суспільну підтримку членів мовного колективу [Ганич, Олійник, с. 131-132].

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа