Метафора

Метафора (від гр. metaphora – перенесення) – найпродуктивніший креативний засіб збагачення мови, вияв мовної економії, семіотична закономірність, що виявляється у використанні знаків однієї концептуальної сфери на позначення іншої, нерідко уподібненої їй у якомусь відношенні [Селіванова, с. 388]. За Д.І. Ганич та І.С. Олійник Метафора – вид тропа, що побудований на основі вживання слів або виразів у переносному значенні за подібністю, аналогією тощо і служить одним із засобів посилення образності й виразності мови. Наприклад: Шовковий шум нив (М. Коцюбинський). Стояла я і слухала весну. Весна мені багато говорила (Леся Українка). Розрізняються метафори прості, побудовані на зближенні предметів чи явищ за однією якоюсь ознакою, і метафори розгорнуті, побудовані на різних асоціаціях між предметами і явищами. Наприклад: Навшпиньки підійшов вечір. Засвітив зорі, послав на травах тумани і, на вуста поклавши палець, – ліг (П. Тичина). Метафора гіперболічна – метафора, що ґрунтується на гіперболічному перебільшенні якості або ознаки. Метафора лексична – слово або одне із значень слова, яке виникло шляхом метафоричного перенесення (за подібністю форми предметів, їх розміру, зовнішніх чи внутрішніх властивостей тощо). Наприклад стріла як назва рухомої частини підйомного крана, парк – місце стоянки, ремонту й обслуговування транспортних засобів. Ці слова чи значення слів є основними назвами відповідних предметів. Метафора поетична – один з експресивних засобів поетичних творів, що нерідко виступає як складна різнопланова семантична структура. Наприклад: О тиха пристане робочого стола, Де ще на якорях дрімають вірні рими, Де мислі щоглами підносяться стрункими, струмують образи як понадводна мла (М. Рильський) [Ганич, Олійник, с. 125-126].

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.