Літота

Літота – один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета; заміна будь-якого виразу іншим, рівнозначним, але у формі заперечення, наприклад: замість згоден – не заперечую, з участю – не без участі [Ганич, Олійник, с. 122].
Літота – стилістична фігура як заперечення ознаки, не властивої об’єкту, або подвійне заперечення протилежного з метою пом’якшення категоричності оцінки, послаблення твердження: Не без твоєї допомоги. Це небезпідставне твердження. Літота створюється на підставі антонімів за допомогою частки не- або префіксів не-, без-. Літота – стилістична фігура, що грунтується в применшенні інтенсивності ознак, розмірів і дії предметів, перебігу подій та ін. (тихше води, нижче трави, нічогісінько не брав, нічого не чув) і вживається з метою пом’якшення твердження, евфемізації, іронії, виконує криптологічну функцію, зумовлену особливостями вірувань, забобонів певного етносу. Засобами літоти є специфічні прислівники міри та ступеня, суфікси зменшувальності, частки, вставні слова, деякі мовні кліше [Селіванова, с. 368-369]. Також літота в перекладі з грецької, буквально, означає “простота” і є засобом створення образності та виразності мови. Наприклад: крихітна казкова дівчинка “Дюймовочка”; сили як у комара; ріски в роті не було.
Літота – це образне вираження, в якому міститься художнє применшення величини, сили значення зображуваного предмета або явища. Літота в цьому сенсі протилежна гіперболі, тому по-іншому її називають зворотною гіперболою. Літота применшує які-небудь якості, властивості описуваного предмета або явища та посилює емоційне враження на читача чи слухача.

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.\